
- •1. Філософія як теоретична основа світогляду
- •2. Поняття, структура та історичні типи світогляду
- •3. Специфіка та структура філософського знання
- •4. Взаємовідношення філософії, науки та релігії
- •5. Методологічна та аксіологічна функції філософії
- •6. Соціокультурні передумови зародження філософії
- •7. Основні риси античної філософії
- •8. Стиль мислення і особливості середньовічної філософії
- •9. Гуманізм та натурфілософія епохи відродження
- •10. Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часу
- •11. Місце і роль класичної німецької філософії у світовій філософській думці
- •12. Марксизм в системі філософської культури
- •13. „Філософія життя”
- •14. Феноменологічний напрям у філософії
- •15. Екзистенціоналізм: загальна характеристика
- •16. Позитивізм, непозитивізм та пост позитивізм
- •17. Герменевтика, як напрямок сучасної філософії
- •18. Сучасна зарубіжна філософська антропологія
- •19. Українська філософія як культурно-історичний феномен
- •20. Російська релігійна філософія хіх-хх ст..
- •21. Філософський сенс проблеми життя
- •22. Категорія „матерія” в історико-філософському процесі
- •23. Філософський зміст категорії „світ”
- •24. Категорія „рух” і „розвиток” в історії
- •25. Філософська категорізація світу; система категорій – її зміст і форма
- •26. Проблема єдності світу
- •33. Історичні типи філософських вчень про людину
- •34. Життя і смерть в духовному досвіді людини
- •37. Свідомість, як гносеологічний, онтологічний та соціологічний феномен
- •38. Природні передумови та соціально-історичні засади свідомості
- •43. Пізнання як теоретичне освоєння світу людини
- •46. Пізнання та розуміння
- •47. Чуттєве і раціональне в пізнавальному процесі
- •48. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання та їх методи
- •50. Роль досвіду в науковому та поза науковому пізнанні
- •55. Специфіка суспільних наук та гуманітарного пізнання
- •61. Проблема багатоваріантності суспільного розвитку
61. Проблема багатоваріантності суспільного розвитку
Рушійними силами розвитку суспільства у соціальній філософії вважають різні суспільні явища: об’єктивні суспільні суперечності, розвиток продуктивних сил, способу виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов’язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об’єктивними та суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Але рушійні сили розвитку суспільства пов’язані насамперед з діяльністю людей. Адже життя суспільства, його історія є діяльністю людей, тобто діяльністю особистостей, соціальних груп, народів тощо. Тому ця історія має розглядатися саме у контексті діяльності людей: усі закони суспільного розвитку, вся логіка такого процесу існують лише у людській діяльності. Інтерес є реальною причиною соціальних дій, подій, звершень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп чи спільнот, які беруть участь у цих діях. Тому К.Гельвецій назвав інтерес “всесильним чарівником”, який змінює вигляд будь-якого предмета. На думку П.Гольбаха, інтерес є єдиним мотивом людської діяльності. З різноманітними формами людської діяльності пов’язували інтерес Кант і Гегель. Конструктивно-творчу роль інтересу підкреслювали також інші мислителі. Уже кілька десятиріч у цивілізованих країнах світу перебуває на озброєнні психологічна формула: інтерес – стимул – реакція на стимул – мотив дії – сама дія. Отже, соціальні рушійні сили суспільного розвитку – це діяльність людей, соціальних груп і верств, соціальних спільнот, в основі якої лежать певні інтереси і яка здійснюється через державні і недержавні органи, колективи, первинні соціальні осередки. З реалізацією лінійного типу соціальної динаміки пов’язане й таке історичне явище, як БАГАТОВАРІАНТНІСТЬ суспільного розвитку, яка особливо проявляється у переломні періоди, коли у суспільства виникає проблема ІСТОРИЧНОГО ВИБОРУ (яскравим прикладом є пострадянські суспільства, у тому числі й українське). Вивчення світової історії дозволяє побачити у ній і СПІРАЛЕПОДІБНИЙ ТИП динаміки, який відображає спрямованість процесів, що охоплюють різні якісні стани суспільства. Але це лише відносно самостійний тип соціальних змін, за якого відображається сукупність генетично пов’язаних процесів, які заперечують один одного і виявляються лише на порівняно довгих етапах розвитку історії.