21. Філософський сенс проблеми життя

Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв'язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об'єднуються з усім тим, що є, існує у світі. За допомогою категорії "буття" здійснюється інтеграція основних ідей, які виділяються в процесі осягнення світу "як цілого": світ є, існує як безмежна та неминуща цілісність; природне і духовне, інди­віди і суспільство існують у різних формах; їх різне за формою існу­вання — передумова єдності світу; об'єктивна логіка існування та розвитку світу породжує сукупну реальну дійсність, яка наперед зада­на свідомості. Всезагальні зв'язки буття проявляються через зв'язки між оди­ничними і загальними відношеннями предметів та явищ світу. Ціліс­ний світ — це всезагальна єдність, яка включає в себе різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, станів, організмів, струк­тур, систем, людських індивідів та інше. За існуючою традицією їх можна назвати сущими, а світ в цілому — сущим. Кожне суще — унікальне, неповторне в його внутрішніх і зовнішніх умовах існуван­ня. Визначеність сущого характеризує місце і час його індивідуально­го буття. Умови цього буття ніколи не відтворюються знову і не зали­шаються незмінними. Для будь-якої живої системи (ЖС), у тому числі і для людського індивіда, як організму, основною, вищою метою, що належить до індивідуальних ієрархічних систем цінностей (ИСЦ), є самозбереження. Це основне усвідомлюване призначення будь-який ЖС, як організму. Але чи є це призначення єдиним, а головне, яка мета, зміст цього призначення? Інакше кажучи, чи існує більш вища мета? Чи існує деяка вища ієрархічна система цілей, у яку ИСЦ будь-яких ЖС, у тому числі людських індивідів входять як підсистеми? І, нарешті, чи має яке-небудь призначення, чи мета зміст існування всього живого, усієї біосфери Землі, чи ж життя випадкове, аномальне явище у Всесвіті і тому приречене на зникнення? Не знаючи природу генезису живих систем, важко, якщо взагалі можливо, хоч у якомусь ступені знайти відповіді на ці численні питання. Усі відомі представники живих систем, крім людини, обходилися й обходяться без відповідей на ці питання. Ці питання поставлені людиною і тільки завдяки тому, що він, з якоїсь причини, виявився наділений самосвідомістю.

22. Категорія „матерія” в історико-філософському процесі

Поняття матерії є основною категорією у філософії, воно означає сутність світу, визнання об'єктивної реальності, існування незалежно від свідомості людини.

Грецькі філософи (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр та ін.) прийшли до висновку, що існує матеріал, з якого складаються всі речі (це пізніше було названо субстанцією).

Фалес вважав, що все складається з води; Анаксимен – з повітря; Геракліт – з вогню; Емпедокл – визнавав 4 стихії: вогонь, воду, повітря, землю; Анаксимандр вважає, що основу світу складає неспостережуваний речовинний початок – апейрон; Демокріт – все складається з атомів і порожнечі; Піфагор – з чисел (матеріалісти).

Атоми мають різну форму: кулясту, незграбну, гачкоподібну.

Погляди філософів Стародавньої Греції носили наївний, але діалектичний характер.

Платон – в основі світу лежать ідеї, які він визнавав цеглою матеріального світу, але наділяв їх не фізичними, а геометричними властивостями. Властивості атомів залежать від того, яку геометричну форму вони мають і якими математичними ідеями вони породжуються (ідеалісти).

Філософи вважали, що субстанцію світу або його плотську основу складають конкретні елементи, і в цьому полягає фізичний підхід до розуміння матерії.

У зв'язку з революцією в природознавстві в кінці ХIХ – початку ХХ ст. з'являється філософський підхід до розуміння матерії: матерія – це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях його, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них.

У філософському понятті матерії можна виділити 3 аспекти:

логічний – матерія як філософська категорія;

онтологічний – матерія як об'єктивна реальність;

гносеологічний – матерію можна пізнати через копіювання, фотографування, відображення;

завершальне формулювання: матерія може існувати незалежно від наших відчуттів.

У філософській категорії матерії можна виділити ще декілька аспектів:

матерія – це те, що прямо або побічно викликає відчуття;

матерія – це те, що існує зовні і незалежно від свідомості людини;

матерія – це те, віддзеркаленням чого є свідомість, мислення.