1. Персональний імідж.

Включає індивідуальні особливості особистості (чесність, порядність, освіченість, доброту, людяність, обов'язковість, розум, безкорисність, енергійність, рішучість, молодість, наполеглевість, наявність харизми, здатність вести за собою людей, принциповість, відкритість). Важливо, як виглядає політичний лідер (постава, посмішка, уміння розмовляти, хода).

Харизма – якість, що робить особистість привабливою й непереможною в очах мас і дозволяє впливати на людей, особливо у випадках безпосереднього контакту. Вона може стати визначальним фактором при обранні того або іншого лідера.

2. Професійний імідж.

Припускає компетентність, діловитість, працездатність. Особливо важливі динамічні характеристики (енергійність, діяльність, активність), а також значимість розв'язуваних лідером завдань.

3. Соціальний імідж.

Включає турботу про людей, близькість до проблем народу, готовність боротися зі злодійством і злочинністю. Даний елемент - найбільш рухлива частина загального іміджу, тісно пов'язана з політичною реальністю.

4. Символічний імідж.

Найбільш стійкий у комунікативному полі компонентів цілісного політичного іміджу. Він представляє лідера або організацію носієм певної ідеології, містить гарантії на те, або інше майбутнє, пов'язане із програмою дій.

При проведенні виборчої кампанії Р. Ніксона в 1967 р. його іміджмейкери використовували наступні якості кандидата:

• досвідченість (знає, як працює федеральний уряд, має досвід роботи усередині країни й на міжнародній арені);

• знання (виходять із його досвіду, поїздок, бесід зі світовими лідерами);

• інтелектуальні здатності (може працювати зі складними проблемами, пропонувати нові рішення);

• прийнятність (своя людина в столицях миру, у бізнесі й політику);

• здатність сформувати команду (може зібрати в команду по керуванню країною її кращі розуми);

• твердість (дотримується своєї думки, твердий і послідовний у діях);

• чесність (хоча в минулому виникали ті або інші чутки про кандидата, за минулі роки вони повністю розвіялися);

• енергійність (молодий, здоровий, енергійний);

• свідомість (серйозний, неегоїстичний);

• об'єднувач партії (здатний об'єднати різні крила Республіканської партії);

• привабливий;

• дотепний.

Роботу з формування іміджу кандидата можна представити у вигляді алгоритму, у якому виділяються три основних етапи:

1. Етап особистісних змін – внутрішня трансформація особистості лідера. Припускає необхідність додання лідерові якостей упевненості й стійкості в будь-якій ситуації. Робота іміджмейкера з кандидатом на цьому етапі нагадує роботу психотерапевта, що займається тренінгом «самовпевненості».

2. Етап формування зовнішніх характеристик іміджу.

Стадія включає породження ситуацій і подій, покликаних продемонструвати здатності лідерства (компетентність і ін.). Тобто якщо на першому етапі передбачається демонстрація рішення проблем, що стоять перед кандидатом, то на іншому лідер винний запропонувати шляхи рішення проблем аудиторії. Отут виникають можливості маніпулювання свідомістю мас.

3.Етап породження контекстів позитивного сприйняття результатів роботи на першому й другому етапах. Іде боротьба за вплив на аудиторію. Етап безпосередньо пов'язаний із проведенням необхідних досліджень суспільної думки.

Якими ж якостями повинний володіти політик?

уміння спілкуватися з людьми;

• комунікабельність;

• політична гнучкість (готовність до компромісів);

• гострота розуму;

• енергійність;

• високий професіоналізм;

• готовність брати на собе відповідальність;

• почуття гумору;

• здатність спонукати до дії;

• вік від 40 до 60 років.

Імідж повніше й глибше сприймається тоді, коли в людей є можливість додумати деякі його основні елементи, доповнити остаточний образ. Тут допомагають різні PR-Ходи - наприклад, позиціонування кандидата на тлі іншої значної фігури або включення його в образ майбутнього.