19. Причини поширення дитячої безпритульності.

Дитяча бездоглядність і безпритульність — одна з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства.

Безпритульні діти вже давно стали невід’ємним атрибутом вулиць українських міст. За статистикою, їх в Україні налічують від 120 до 300 тисяч.

Проблема дітей вулиці в Україні набула загальнодержавного значення, стала предметом стурбованості громадськості, органів державного управління та місцевого самоврядування. Саме тому дане явище вимагає глибокого вивчення від різноманітних фахівців (юристів, політологів, соціологів, психологів, педагогів, соціальних працівників, та ін.)

Дитяча безпритульність - відсутність у дітей та підлітків сімейного або державного піклування, пед. нагляду і нормальних умов життя. Причини безпритульності носять соціально-економічний характер. Безпритульність виникла в результаті воєн, революцій, голоду, стихійних лих, епідемій та ін потрясінь, що тягнуть за собою сирітство дітей. Зростанню безпритульності сприяли економічні кризи, безробіття, злидні і дитяча експлуатація. Безпритульність як крайній прояв дитячої бездоглядності може бути викликана також такими причинами, як конфліктна обстановка в сім'ї, навчальних закладах, аморальна поведінка батьків, жорстоке поводження з дітьми (у тому числі зловживання владою з боку батьків, опікунів або осіб, які їх замінюють, які іноді в корисливих цілях примушують дітей до порушення правових і моральних норм), що змушує їх йти з дому.

Тому можна виділити такі причини

• Зростання матеріальних та житлових труднощів у сімях, безробіття, не сформованість системи ціннісних орієнтацій;

• Жорстоке ставлення до дітей, зневага до їх потреб та інтересів;

• Алкоголізм та наркоманія батьків

• Збільшення кількості неповних сімей.

• Неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків.

• Перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів).

• Експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання.

• Бажання дітей до пригод та подорожування

20. Консультант – професіонал з надання послуг управлінського консультування. Якості консультанта визначаються характером завдань консультування та вимогами клієнтів. У основі лежить визначення професійної компетенції лише на рівні мотивації і особистісних властивостей. Кожне професійне якість описується далі, й вказано низку поведінкових показників.

.

                   Зацікавлена ставлення до клієнтів

Однією з принципів ефективного надання консалтингових послуг є інтерес до клієнта як до людини (чи групі людей). Ефективно працюючі консультанти приділяють багато уваги рівню добробуту і успіху клієнтів - і отримують справжнє задоволення від контактів, і взаємодії з клієнтом. Саме щира цікавість до клієнта є причиною заснованих на виключно порозуміння, нерідко, тривалих відносин із клієнтами. І ця причина дозволяє консультанта подивитись проблему очима клієнта. Оскільки проблеми клієнта перебувають у рамках загальних пріоритетів, цілей і стратегічних принципів підприємства, інтерес до клієнта спонукає консультанта розглядати проблеми з погляду інтересів організації у цілому. З іншого боку, хоча організація є сукупність індивідів, консультант, тим щонайменше, повинен розглядати компанію саму собою, як єдиного “клієнта”, під час усього розмаїття відносин взаємодії з клієнтами. Отже, професійний консультант повинен піклуватися як про окремих клієнтів, і про добробут компанії, у цілому. Опіка клієнта служить стимулом до того що, щоб прагнути якнайбільше дізнатися про стан справ у клієнта. Тому професійні консультанти намагаються завчасно отримати якнайбільше інформації про бізнес даної компанії, у цілому, і навіть про окремих проблемах, із якими стикаються окремі внутрішні клієнти під час здійснення діяльності.

                   Показники поведінки консультанта

1. Консультант намагається уявити, як і повів б себе тією чи ситуації, сформованій у клієнта, щоб підказати оптимальне рішення.

2. Постійно досліджує обстановку в пошуках інформації про особистих і фахових проблемах клієнта.

3. Використовує дані, отримані з попереднього досвіду роботи клієнта, щоб спрогнозувати майбутні ситуації, яких може бути несподіваними клієнтові.

4. Заздалегідь націлює увагу клієнта влади на рішення не передбачуваних клієнтом проблем.

5. Може детально проаналізувати і описати особливості невербального поведінки оточуючих.

6. Може оцінку різнопланових сторін діяльності клієнта (наприклад, його професійних, технічних, управлінських здібностей, здібностей саморозвиватися і міжособистісному спілкуванню), не виносячи у своїй особистісних суджень.

7.Виражает непідробну зацікавленість і здивований, коли зауважив будь-якої значущий клієнта чинник.

8. Може самостійно визначити, що його продуктивність не відповідає вимогам клієнта.

9. Поки ознайомитися з проблемою, прагнуть отримати інформацію про конкретну людину. Описує проблеми, приймаючи до уваги загальні особливості емоційного сприйняття людей, типові у таких ситуаціях, щоб персонал клієнта краще усвідомив і зміг направити своїх емоцій у потрібний русло, ні з метою розвитку взаєморозуміння між консультантом і клієнтом.

10. Готовий виступати як особистого друга і порадник стосовно клієнту.

11. Попереджає клієнта про можливі недоглядах, які можуть виникнути як наслідок використанняподтвержденних досвідом сильних сторін клієнта.

12. Переконує клієнти на тому, що він має певними позитивними властивостями, властивими тільки Мариновському.

13. Готовий пожертвувати особистим часом заради клієнтів.

14. Визначає насущні потреби імені клієнта й погоджує власний план дій зі проблемами клієнта.

15. Забезпечує, щоб клієнт мав уявлення про реалії цього підприємства і у цілому, які вплинути на імені клієнта й його програму дій.

                 Бажання надати позитивний вплив

Високопрофесійний консультант завжди прагне, щоб надати позитивний вплив на клієнта, ситуацію, у якій перебуває клієнт, чи корпорацію. Використовуючи термінологію теорії мотиваціїД.Макклеланда, можна сказати, що з високопрофесійних консультантів є велика потреба у впливі на оточуючих. Оскільки консультанти прагнуть надати позитивний вплив, вони активно займаються вирішенням цих питань розвитку здібностей до управління, і навіть стратегічним аспектам своєї діяльності, і допомагають клієнтам сконцентрувати своє увагу до цих питаннях. Професійні консультанти усвідомлюють те що, що ні усім людей впливати однаково - наприклад, наводячи фактичну інформацію, чи використовуючи фінансові стимули. Бажання спричинити клієнта стимулює розвиток цілого ряду навичок впливу.

              Особливості поведінки консультанта

1. Самостійно вживає заходів, дозволяють оперативно зробити обмін інформацією зі клієнтами.

2. Вказує на позитивні властивості людини, як висловлювати незгоду з чиєїсь думками.

3. Попереджає клієнтів про незбалансованості можливостей, яка може негативно спричинити ефективності роботи.

4.Висказивает проникливі судження, які мають великим потенціалом впливу.

5.Приводит приклади з досвіду дій у таких ситуаціях, аби з'ясувати довірчі взаємини спікера та домогтися більшого порозуміння з клієнтом.

6.Следит над втіленням роботи у спочатку встановлених термінів, щоб викликати довіру із боку клієнта.

7. Продовжує працювати учетком відповідно до встановлених термінами, ніж утратити довіру клієнта.

8. Цілеспрямовано намагається узгодити свої власні сильні боку про те, що потрібно клієнтам.

9. Також надає необхідну основну, “фонову” інформації і дані, вводячи нову концепцію.

10. Розробляє стратегію для активного поступу ринку консалтингових послуг своєї компанії, відповідно до культурними особливостями регіону.

11.Предпринимает свідомі зусилля, аби з'ясувати довірчі стосунки з клієнтом, приймаючи до уваги його особистісну систему цінностей.

12. Пропонує клієнту практичну стратегію управління важливими моментами взаємовідносин.

13. Повідомляючи клієнту інформацію, намагається врівноважити позитивні й негативні моменти.

14. Негайно звертається до розгляду і навіть протидії ситуації, яка може негативно спричинити клієнта чи підприємство.

15. Не допускає тиску себе з боку старших за посадою, й те водночас, не належитьпопустительски до своїх підлеглих.

                      Прагнення особистим досягненням

Високопрофесійним консультантам властиво прагнення завжди домагатися чогось більшого, виражене в розумних межах. Будучи орієнтованими на результат, консультанти не характеризуються надмірним педантизмом, бажанням виконати якусь завдання бездоганно, чи самостійно виконувати завдання клієнта. Складні й різноманітніші реальні обставини, у яких консультантам доводиться працювати, найчастіше використовувати технічне рішення, яка є ідеальним з погляду консультанта.Консультанти-профессионали має діяти продумано, порівнюючи своє прагнення до досконалості і бажання бути неперевершеними у сфері з реальними обставинами. Тож які вони нічого не винні намагатися використовувати ідеальне, зі своїми погляду, технічне рішення, якщо фактична ситуація для підприємства клієнта, й інші аспекти дійсності, накладають нездоланні обмеження використання цього рішення.

                        Прагнення бути чесною і справедливим

Професійний консультант приділяє належну увагу правом усіх сторін, задіяних у проекті, й гарантує прийняття найбільш правильного з етичної погляду рішення, стосовно до всіх учасників. Тому, спілкування з клієнтом не допускаються двозначності, стиль спілкування загалом може бути прямим і піднятим. У цьому консультант повинен зробити все від неї залежне, щоб уникнути навіть ненавмисного дезінформації чи зневаги інтересами клієнта чи колеги. Тоді як погляди консультантів би мало бути однаково відомі клієнтам і колегам, до того ж час консультанти повинні мати здатністю подивитись проблему неупереджено.Консультанта нічого не винні сприймати як людина, зацікавлений у підтримці одній з конфліктуючих сторін. Консультант має продукувати на оточуючих враження людини, завжди котрий прагне кращому, може похвалитися чесністю і порядністю.

                                          Гнучкість мислення

Однією з властивостейконсультанта-профессионала є живою розум і можливість мислити одночасно на кількох рівнях: на змістовному рівні, і рівні процесів у ситуаціях групового взаємодії, лише на рівні стратегії і тактики у разі планування, і навіть в технічному та політичному рівні під час проведення початкового аналізу ситуації. Професіонали у сфері консалтингу повинні мати достатньої гнучкістю мислення та сприйняття реальності, що дозволяє їм зрозуміти, оцінити й використовувати моделі мислення іншим людям. У промові доцільно часто використовувати стилістичний прийом метафори чи аналогії, аби допомогти співрозмовникам простежити неявні зв'язок між явищами і ситуаціями.