1.Рівні та етапи соціальної діагностики

Рівні соціальної діагностики можна виділити, виходячи із завдань, які вирішуються, а також - із організаційно-управлінської структури держави. Загально-соціальний рівень соціальної діагностики передбачає дослідження стану всього суспільства або його основних соціально-демографічних груп. Цим займаються як державні, так і недержавні, незалежні науково-дослідні заклади академічної і прикладної спрямованості: інститути, фонди, наукові центри. Їх завдання – збір, обробка, аналіз становища соціальної сфери з метою відслідкування соціально-економічної політики держави і внесення коректив. Інструментарій таких досліджень в основному соціологічний, економічний, демографічний.На регіональному (територіальному) рівні організації соціальної діагностики використовуються результати загально-соціального рівня. Окрім того, організовуються дослідження на місцях. Подібний аналіз є необхідним на регіональному рівні не тільки тому, що потрібно знати стан і динаміку процесів соціального середовища, але й для практичних організаційних заходів. Наприклад, адресна соціальна допомога малозабезпеченим шарам населення заснована на конкретних соціальних показниках: вартості життя, середньої заробітної плати. Адресна соціальна допомога неблагополучним шарам населення базується на конкретних показниках вартості життя, прожиткового мінімуму, середньої заробітної плати, середньої пенсії, які значно відрізняються на різних територіях. Соціальний діагноз на загальнодержавному рівні На сучасному етапі розвитку українського суспільства запроваджувані в останні роки реформи в усіх сферах суспільного життя не призвели до позитивних змін, які б мали сталий, системний характер, не забезпечили глибинних змін у соціальній структурі суспільства та у суспільній свідомості. Об’єктивний діагноз соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики – бідність, майнова диференціація населення, відчуженість значної кількості громадян від суспільного життя, звуження їх доступу до освіти, медицини і культури – досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави. . Структурно технологія діагностики включає декілька етапів:

• аналіз первинної інформації, яку спеціаліст отримує при першому знайомстві і яка є важливою для прийняття рішення про необхідність діагностики об'єкта;

• формулювання висновків - визначення об'єкта (що), предмета (зміст) діагностики і того, як її слід забезпечити (спосіб діагностики);

• підготовка до діагностичної діяльності (технічна і методич­на, суб'єкта й об'єкта);

• власне діагностика - реалізація методів і методик діагно­стики;

• аналіз результатів діагностики і постановка діагнозу

У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:       · знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;      · вимір і аналіз показників;

 · формулювання висновків діагнозу.       При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:       · проводити детальний аналіз;       · бачити за окремим загальне;       · не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;       · не уникати питання “чому?”;       · прослідковувати історію ідей;       · збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;       · вивчати загальні закономірності наукового пізнання;       · поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям;       · не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені.       Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.