3.3. Підприємство у ринковій економічній системі та його стратегії
У попередньому питанні ми з’ясували, що стратегія підприємства стосується вибору напрямків у бізнесі й таких його конфігурації і організації (спеціалізації, інтеграції, диверсифікації) та ринкових позицій і конкурентної поведінки, за яких воно було б здатне довгий час ефективно працювати.
Зміст “стратегічного набору” підприємства значною мірою визначається його належністю до різних класифікацій господарських організацій, які мають свої специфічні риси:
юридичний статус, форма власності;
галузева приналежність;
рівень і особливості конкуренції;
розмір;
тип самостійності.
Тобто визначення змісту та структури стратегії залежить з-поміж іншого й від законодавчих норм.
У ринковій економіці підприємство виступає відкритою багатофункціональною мікросистемою, структурованою за певними ознаками (функціональними, відтворювальними, організаційно-економічними).
Підприємство у ринковій економічній системі діє через відповідні функції на:
суспільство → самореалізація, добробут людей, рівновага гілок влади;
державу → економічне зростання, податки, збереження природних ресурсів і навколишнього середовища;
регіон → місцеві податки, забезпеченість транспортом, благоустрій;
власників → зростання доходів, розширення виробництва;
постачальників → собівартість, якість виконаних замовлень;
кредиторів → зростання вартості акцій, інвестування проектів;
посередників → кількість клієнтів, вибір послуг, якість обслуговування;
споживачів → стабільність доходів, доступність товарів;
конкурентів → вибір ринків, асортимент товарів, прибутковість.
Сучасне підприємство виступає як система бізнесу, що ефективно поєднує в собі два основних елемента: підсистему відособлених бізнесів і підсистему агрегованих видів діяльності, що їх забезпечує.
За такої організації, загальна структура підприємства охоплює блок окремих бізнесів і блок спеціалізованих видів діяльності. Конкретний бізнес у структурі підприємства повинен фінансуватися зі свого доходу, і в основному розвиватися за рахунок цього доходу.
У стратегічному контексті окремий конкретний бізнес підприємства з позицій зовнішнього середовища розглядається як стратегічна зона господарювання – СЗГ (СОБ), а з позицій підприємства – як стратегічний господарський центр (СГЦ або СГП), для якого налагоджений свій облік доходів, витрат, інвестицій і для якого може бути розроблена конкретна бізнес-стратегія.
Така структурна побудова підприємства передбачає наступний алгоритм розробки його стратегій:
по кожному окремому конкретному бізнесу підприємства розробляється окрема бізнес-стратегія;
сукупність усіх бізнес-стратегій складає «стратегічний бізнес-блок»(провідна підсистема корпоративної стратегії підприємства);
сукупність стратегій видів діяльності, які забезпечують бізнесові стратегії, складає забезпечуючий стратегічний блок (забезпечуючи підсистема корпоративної стратегії);
на основі провідної та забезпечуючої підсистем формується корпоративна стратегія підприємства.
Існують й інші способи класифікації стратегій: за функціональною ознакою (маркетингова, виробнича, фінансова…); за стадіями економічного розвитку (зростання, скорочення, стабілізації); за місцем у конкурентній боротьбі тощо (рис. 3.1).
Кожна з виділених стратегій має конкретне прикладне значення, свої специфічні особливості та сферу застосування.
Рис. 3.1. Класифікація стратегій підприємства