Види болю

Розрізняють два види болю – фізичний і психогенний. Залежно від причини виникнення виділяють три різновиди фізичного болю, що зумовлений:

• зовнішнім впливом;

• внутрішнім процесом;

• ушкодженням нервової системи.

Психогенний біль пов'язаний із психологічним статусом людини й виникає через відповідний емоційний стан. Так чи інакше, він розви­вається з волі людини. Джерело болю може міститися в шкірі, опорно-руховому апараті й внутрішніх органах. Соматичний біль виникає в шкірі або в м'язах, кістках, суглобах, сполучній тканині.

Вісцеральний (нутрощевий) біль відрізняється від соматичного як за інтенсивністю, так і за механізмом розвитку. Цей біль часто буває ди­фузний або тупий, погано локалізується і має тенденцію іррадіювати в прилеглі ділянки. У внутрішніх органах біль виникає в разі:

а) різкого розтягання органа (наприклад кишок, жовчного міхура, під час потягу­вання за брижі);

б) утруднення відтоку крові;

в) спазмів непосмугованих м'язів (печінковий, нирковий).

Особливо болючі зовнішня стінка артерій, парієтальний листок очеревини, перикард, парієтальна плевра.

Є ще один вид болю – відбитий. Це больові відчуття, спричинені ноцицептивним подразненням внутрішніх органів, що локалізуються не в цьому органі, а у віддалених ділянках тіла. Особливо часто відби­тий біль виникає у сомі. їх механізм зводиться до того, що деякі шкірні больові аференти й больові аференти, що йдуть від внутрішніх органів, при входженні в спинний мозок широко конвертують на один і той са­мий нейрон. Так, при захворюванні серця людина відчуває біль у лівій руці, лопатці, надчеревній ділянці, при захворюванні шлунка – у ділянці пупка, при ураженні діафрагми – у потилиці або лопатці, при нирковій кольці – у яєчках і в ділянці груднини, при захворюванні гортані – у вусі. Захворювання печінки, шлунка й жовчного міхура нерідко супроводжуються зубним болем, у разі каменів у сечовому міхурі хворі можуть скаржитися на біль у ділянці голівки статевого члена. Оскільки взаємодії між окремими ділянками шкіри (дерматома­ми) і внутрішніми органами в сегментах спинного мозку добре відомі, подібний відбитий біль відіграє велику роль у діагностиці різних захво­рювань.

Нейрофізіологічні механізми болю

Рецептори.

Больовий подразник сприймають вільні нервові закін­чення. Установлено, що, наприклад, на шкірі больових точок значно більше, ніж чутливих до тиску (9:1) або до холоду і тепла (10:1). Лише це свідчить про наявність самостійних ноцицепторів. Ноцицептори містяться в скелетних м'язах, серці, внутрішніх органах. Чимало їх і в легенях. Їхні подразники – гази, пилові частки.

Узагалі всі соматичні рецептори можна поділити на низько- і високопорогові. Низькопорогові рецептори сприймають тиск, температуру. Ноцицептори, як правило, високопорогові й збуджуються під час впли­ву потужних ушкоджувальних подразників. Серед них можна виявити механо- і хеморецептори. Механорецептори розташовуються переваж­но в сомі. Основне їх завдання – збереження цілісності захисних по­кривів. Механорецептори болю мають властивість адаптації, тому при тривалій дії подразника гострота сприймання болю зменшується.

Хеморецептори розташовуються переважно в шкірі, м'язах, внут­рішніх органах (у стінках дрібних артерій). Збудження їх зумовлюють ті речовини, що забирають у тканин кисень. Безпосередні подразники ноцицепторів –речовини, що до цього перебувають усередині клітин, наприклад іони калію, брадикініни.

Хімічні ноцицептори практично не мають властивості адаптації (у плані зниження чутливості). Навпаки, при запаленні, ушкодженні тка­нин чутливість хемоноцицепторів поступово зростає. Це зумовлено підвищенням у тканинах умісту гістаміну, простагландинів, кінінів, що модулюють чутливість ноцицептивних хеморецепторів. Ці сполуки впливають або прямо на мембрану рецептора, або опосередковано че­рез стан судин, призводячи до гіпоксії тканин. Таким чином, за допо­могою хеморецепторів контролюється тканинне дихання. Надмірне порушення цих процесів становить небезпеку для організму, про що й сигналізують ноцицептори. Ноцицептори разом з хімічними й ме­ханічними подразниками реагують і на температурні стимули. Ноци-цептивні терморецептори починають збуджуватися під час дії на шкіру температури понад 45 °С.