Пропріорецепція

До сприйняття простору, розташування окремих частин тіла мають відношення пропріорецептори. До справжніх пропріорецепторів нале­жать м'язові веретена, сухожилкові органи й суглобові рецептори. За їхньою допомогою без участі зору можна досить точно визначити по­ложення окремих частин тіла в просторі. Пропріорецептори беруть участь в усвідомленні напрямку, швидкості руху кінцівки, відчуття м'язового зусилля. Подібну функцію, але стосовно руху голови, вико­нують рецептори вестибулярного аналізатора.

Пропріорецептори разом з механо- й терморецепторами шкіри да­ють змогу не лише правильно оцінити положення окремих частин тіла, а й побудувати тривимірний відчутний на дотик світ. Головним дже­релом інформації в цьому разі слугує рука під час руху, що торкається предмета й обмацує його. Наприклад, без руху й обмацування немож­ливо уявити такі його ознаки, як рідкий, клейкий, твердий, еластичний, гладенький тощо.

Ноцицептивна чутливість

Біологічне призначення болю

Особливе значення серед інших видів чутливості має больова ре­цепція. Біль дає нам відносно мало інформації про зовнішній світ, але водночас попереджає організм про небезпеку, що йому загрожує, спри­яючи збереженню його цілісності, а часом і життя. "Біль – сторожовий пес здоров'я", – говорили стародавні греки. Повноцінне виникнення відчуття болю можливе лише при збереженні свідомості, із втратою якої зникають багато реакцій, властивих болю.

Незважаючи на актуальність цієї проблеми для медицини (саме біль, позбавляючи спокою, приводить людину до лікаря), лише за останні два десятиліття з'явилися дослідження, що дають змогу сформулювати на­уково обгрунтовану концепцію больової сенсорної системи.

Яке подразнення спричинює біль? Відповідно до сучасних бачень, це ноцицептивні (noces – шкідливий) подразники (що пошкоджують цілісність тканин). Наприклад, отрута лише тоді спричинює біль, коли руйнує тканину або спричинює її змертвіння.

Відчуття болю формує поведінкову реакцію організму, спрямовану на усунення небезпеки. Для організму ліквідація подразника, що спри­чинює біль, надзвичайно важлива, адже рефлекторні реакції, зумовлені ним, пригнічують більшість інших рефлексів, що можуть виникати од­ночасно з цими реакціями.

Доки біль попереджає організм про загрозу небезпеки й про пору­шення його цілісності, вона необхідна. Але щойно інформацію врахо­вано, біль може перетворюватися на страждання, і тоді його бажано "виключити". На жаль, біль не завжди припиняється після виконання своєї захисної функції. Як правило, людина не в змозі за власним ба­жанням припинити біль, коли він стає нестерпний. І тоді він за принци­пом домінанти може повністю підкоряти свідомість, спрямовувати думки, розладнувати сон, дезорганізовувати функції всього організму. Тобто біль з фізіологічного перетворюється на патологічний.

Патологічний біль зумовлює розвиток структурно-функціональних змін й ушкоджень у серцево-судинній системі, внутрішніх органах, дистрофію тканин, порушення вегетативних реакцій, зміну діяльності нервової, ендокринної, імунної систем.

Разом з тим чимало захворювань внутрішніх органів (наприклад таке небезпечне як рак) виникають, не спричинюючи болю. Він розви­вається, як правило, лише в разі задавнених процесів, коли лікування практично неможливе.