17. Податкове адміністрування і організація його проведення

1. Поняття „податкове адміністрування”

2. Етапи податкового адміністрування

3. Застосування штрафних санкцій

1. Поняття „податкове адміністрування”

Поняття «Податкове адміністрування» для українського платника є незвичним. Для нас більш звичними є такі поняття, як:

- „стягнення податків”;

- „стягнення штрафів і пені”.

Проте в правовому аспекті поняття „податкове адміністрування” існує вже давно.

Податкове адміністрування - це механізм справляння податків і зборів.

Єдиного законодавчого акту, який би визначав всі складові податкового адміністрування в Україні не існує. Але на сьогоднішній день діє декілька сотень законодавчих актів з питань оподаткування, які і є правовою базою оподаткування.

Ухвалення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" № 2181 є важливим етапом в проведенні реформи у сфері адміністрування податків.

Він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок визначення податкових зобов'язань і терміни його погашення, процедуру заперечування дій контролюючих органів, заходів примусового стягнення податкової заборгованості, а також нарахування і сплата пені і штрафних санкцій.

Податкове адміністрування виявляється через встановлені законодавством права і обов'язки платників податків, правила оподаткування, повноваження органів податкової служби і інших контролюючих органів, які відповідно до законів України мають право проводити перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування і сплати окремих податків і зборів.

3. Етапи податкового адміністрування

Існують наступні етапи податкового адміністрування:

1. Самостійне визначення платником податків податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити відповідну суму коштів до бюджетів і державних цільових фондів в порядку і терміни, визначені законодавством з питань оподаткування.

Платник податку самостійно здійснює розрахунок податкових зобов'язань і указує їх в податковій декларації (це документ податкової звітності або розрахунок, на підставі якого нараховується і сплачується податок і який надається до органів податкової служби платником у встановлені терміни).

Існують наступні терміни подачі податкової декларації:

- на протязі 20 календарних днів наступних за останнім днем закінчення звітного місяця (по ПДВ);

- на протязі 40 календарних днів наступних за останнім днем закінчення звітного кварталу (на прибуток);

- на протязі 60 календарних днів наступних за останнім днем закінчення звітного року (на землю, податок з власників транспортних засобів).

Податкова декларація приймається податковим органом без попередньої перевірки її показників. Податкове зобов'язання самостійно визначене платником податку в податковій декларації вважається узгодженим з дня надання такої декларації.

Існують прямі і непрямі методи податкових зобов'язань.

По непрямих методах суми податкового зобов'язання визначаються виключно податковими органами у випадку, якщо:

- платник податку не надав у встановлені терміни податкову декларацію, або не веде податкового обліку, або не надає первинні документи;

- платник надав податкову декларацію, але в ході документальної перевірки розрахунки, надані в документації, не підтверджуються.

По непрямих методах податкові зобов'язання можуть визначатися по таких податках і зборах:

- по ПДВ;

- на прибуток;

- рентні платежі;

- збір за спеціальне використовування природних ресурсів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- з реклами;

- з доходів фізичних осіб - для суб'єктів підприємницької діяльності.

Непрямі методи - це визначення сум податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які знаходяться з ним в трудових відносинах, а також за оцінкою інших елементів податкової бази, які враховуються для розрахунку податкових зобов'язань. При цьому оцінка баз податкових елементів здійснюється за допомогою інформації, одержаної з інших джерел по запиту податкової інспекції (банків, статистичних управлінь і ін.).

Податкові зобов'язання здійснюються наступними непрямими методами:

1. Метод економічного аналізу

2. Метод розрахунку грошових надходжень

3. Аналіз інформації про доходи і витрати платника податку

4. Метод контролю витрат і доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Термін позовної давності в нарахуванні податкових зобов'язань по податках і зборах складає 3 роки.

2. Здійснення контролю за платежами податків і зборів контролюючими органами. Контрольними органами у області сплати податків і зборів є:

1) Митні органи щодо ввізного і вивізного мита, сплати акцизного збору, ПДВ, який нараховується у разі зовні-економічної діяльності підприємства;

2) Органи Пенсійного фонду відносно страхових внесків до Пенсійного фонду України;

3) Фонди обов'язкового соціального страхування;

4) Податкові органи у області сплати податків і зборів до бюджетів різних рівнів.

Уповноваженими органами по стягненню податкового боргу є виключно органи податкової служби. Вони ж здійснюють контроль за достовірністю сплати податків і зборів платником за допомогою перевірок: камеральних (робота з документами) і документальних (планові; стрічні).

Камеральной вважається перевірка, яка здійснюється контролюючим органом виключно на підставі даних, вказаних в податкових деклараціях без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Якщо платник податку не має нагоди погасити податкове зобов'язання у момент терміну погашення, а така можливість з'явиться через певний проміжок часу, у такому разі можна укласти договір з органами податкової служби про розстрочку або відстрочення податкового платежу (реструктуризація податкового боргу).

Реструктуризація податкового боргу - відстрочення або відстрочення податкового боргу, накопиченого платником податку на певну дату або ж його часткове списання.

3. Узгодження податкових зобов'язань, визначених податковими органами.

Сума податкових зобов'язань, розрахована контролюючим органом, указується в податковому повідомленні і присилається платнику податків.

Податкове зобов'язання, визначене податковим органом вважається узгодженим в день отримання платником такого повідомлення і повинне бути погашене в течії 10 днів, якщо платник не оспорить рішення контролюючого органу. У випадку, якщо платник податку вважає неправомірним нарахування податкового зобов'язання контролюючим органом, то він має право в десятиденний термін оспорити рішення контролюючого органу (а також оспорити і в судновому порядку).

У разі конфлікту інтересів, коли різні закони неоднозначно трактують норми і положення у області оподаткування, то рішення ухвалюються на користь платника податків.

Контролюючий орган зобов'язаний розглянути скаргу платника і ухвалити мотивуюче рішення впродовж 20 днів ( в окремих випадках 60 днів). Якщо контролюючий орган не задовольнив скаргу платника - він має право в течії 10 днів після отримання відповіді поводитися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а в подальшому - центральний контрольний орган. Якщо мотивованого рішення за скаргою платника податку не присилається платнику впродовж 20 днів, то така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника. У випадку, якщо платник не згоден з рішенням центрального контролюючого органу, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку. Впродовж процедури оскарження декларація вважається неузгодженим і сплаті не підлягає, а також не підлягають сплаті штрафні санкції, які нараховуються на суму таких зобов'язань. Вдень узгодження податкових зобов'язань вважається день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження. Після апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податку зобов'язаний самостійно погасити цю суму, а також суму пені і штрафних санкцій впродовж 10 днів наступних за днем такого узгодження. Узгоджена сума податкових зобов'язань і штрафних санкцій, несплачених платником у встановлені терміни вважається сумою податкового боргу платника податку.