4. Характеристика основних елементів оподаткування.

По кожному податку і збору існують, встановлені законодавством основні елементи оподаткування:

1. Суб'єкт оподаткування.

2. Об'єкт оподаткування.

3. Ставка податку.

4. Одиниця оподаткування.

5. Джерело сплати податків.

6. Пільги.

7. Податкова квота.

Суб'єкт оподаткування (платник податку) - юридичні і фізичні особи, які відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки і збори.

Об'єкт оподаткування - те, що оподатковується, тобто предмет оподаткування (доходи громадян, прибуток підприємств, торгова надбавка, рухоме і не рухоме майно, фонд оплати праці).

Ставка податку - законодавчо встановлений розмір оплати за одиницю оподаткування.

Одиниця оподаткування - одиниця виміру об'єкту оподаткування (грошова або фізична).

Джерело сплати податків - дохід суб'єкта оподаткування за рахунок якого оплачуються податки і збори. В деяких випадках об'єкт оподаткування і джерело сплати співпадають (податок на прибуток підприємств).

До складу валових витрат підприємств включають - податок з власників транспортних засобів, податок на землю, податок за спеціальне використовування природних ресурсів (в межах ліміту), частково - податок на рекламу.

За рахунок доходів підприємства сплачуються - ПДВ, акцизний збір.

За рахунок чистого прибутку (тобто без податку на прибуток) сплачуються штрафні санкції, платежі за спеціальне використовування природних ресурсів (понад ліміт), збір за забруднення навколишнього середовища (за викиди понад ліміт).

Податкові пільги - повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від сплати податків і зборів, згідно чинному законодавству.

Податкова квота - частка сплачених податків і зборів в сумі одержаних доходів. Податкова квота оцінює рівень оподаткування юридичних і фізичних осіб.

В процесі застосування податкових ставок, важливу роль виконує визначення співвідношення між ставкою податку і величиною об'єкту оподаткування. До основних способів відносяться: пропорційний, прогресивний, регресивний і змішаний способи. Використовування того або іншого способу визначається в процесі проведення податкової політики, яка враховує безліч чинників. При цьому в основі розрахунків застосовується об'єкт оподаткування, обсяги споживання, вартість майна, показник платоспроможності і т.д.. Використовуються різні способи, які дають можливість проводити гнучкішу і ефективнішу податкову політику.

1. Пропорційний метод - встановлюється одна ставка оподаткування, яка не змінюється по мірі збільшення або зменшення об'єкту оподаткування (податок на прибуток підприємств - 25%).

2. Прогресивний метод - ставка оподаткування збільшується по мірі збільшення об'єкту оподаткування.

3. Регресивний метод - по мірі збільшення об'єкту оподаткування ставка оподаткування зменшується. Такий метод використовується в Україні тільки при непрямому оподаткуванні.

4. Змішаний метод.

5. Класифікація податків

Класифікація податків і зборів за різними принципами оподаткування:

Рис. 2. Класифікація податків і зборів.

І. За формою оподаткування

Основні характеристики прямих податків:

1. Як платник і в ролі податкового агента при сплаті прямих податків виступає одна і та ж особа (за винятком сплати податку з доходу фізичних осіб, а також страхових внесків, які утримуються з доходів фізичних осіб).

2. Прямі податки включаються в ціну товару на стадії виробництва.

3. Прямі податки розподіляють податковий прес так, що сплачує більше податків і зборів та особа, яка одержує більше доходів, тобто вони є більш соціально справедливими.

Прямі податки - податки, які безпосередньо встановлюються на доходи або майно юридичних або фізичних осіб, і платниками яких виступають безпосередньо власники цих доходів або майна.

Об’єктом оподаткування виступає найчастіше доходи громадян, прибуток підприємств, рухоме і нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, дивіденди.

До прямих податків відносяться: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на промисел, податок на землю, податок з власників транспортних засобів.

Основні характеристики непрямих податків:

1. Як платник податків виступає одна особа (споживачі товарів, робіт, послуг), а в ролі податкового агента виступає підприємство, яке здійснює реалізацію товарів, робіт, послуг.

2. Непрямі податки включаються в ціну товарів, понад собівартістю і прибутком.

Непрямі податки і збори - податки, які включаються в ціну товару, робіт, послуг, понад собівартість і прибуток, а платниками безпосередньо є споживачі товарів, робот, послуги. Непрямі податки прямо незалежать від доходів підприємства.

До непрямих податків відносяться: ПДВ, акцизний збір, мито.

ІІ. За економічним змістом об’єкту оподаткування

Податки на доходи - це прямі податки, які стягуються з сукупного доходу юридичних або фізичних осіб, а об'єктом оподаткування безпосередньо виступають: зарплата фізичних осіб, дивіденди, прибуток підприємств.

Податки на споживання - це непрямі податки, які стягуються не під час отримання доходу, а під час його використовування (ПДВ, акцизний збір, мито).

Податки на майно - це прямі податки, які встановлюються на рухоме і нерухоме майно юридичних і фізичних осіб (податок на землю, податок з власників транспортних засобів).

ІІІ. За рівнем державних структур, які встановлюють податки і збори.

Така класифікація зумовлена необхідністю забезпечення фінансового розвитку на різних рівнях, адже на кожному рівні розв'язуються необхідні задачі. На загальнодержавному рівні податки є основною функцією витрат на забезпечення державного управління, міжнародної діяльності, правоохоронної діяльності, освіти, культури, мистецтва і т.д..

Оскільки витрати на державне управління і освіту можуть здійснюватися на різних рівнях, то за рахунок державних витрат фінансуються наступні ланки освіти: спецшколи, школи соціальної реабілітації, профтехучилища, ВУЗи.

На місцевому рівні фінансуються заходи, спрямовані на розвиток дошкільної, загальної середньої освіти, фінансування органів місцевого самоврядування.

Загальнодержавні податки і збори - податки і збори які встановлюються вищими органами державної влади і стягуються у обов'язковому порядку на всій території держави.

Умови встановлення і стягування загальнодержавних податків і зборів:

1. У однаковому порядку стягуються на всій території України.

2. Місцеві органи влади не можуть відмінити той або інший податок з числа загальнодержавних, а також вносити зміни в податкові ставки, податкові пільги, терміни сплати і т.д..

3. Загальнодержавні податки і збори можуть зараховуватися або розподілятися між різними елементами бюджетної системи.

Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до місцевих бюджетів. Встановлюються місцевою радою народних депутатів. На відміну від загальнодержавних податків і зборів законодавчо визначені тільки:

1. Види місцевих податків і зборів.

2. Їх граничні розміри.

3. Платники місцевих податків і зборів.

4. Порядок нарахування місцевих податків і зборів.

Конкретні види місцевих податків і зборів для кожної місцевості, їх ставки, пільги, порядок сплати встановлюють і управляють місцеві органи влади, відповідно переліку і в межах встановлених в межах розмірах.