2. Оподаткування і його форми.

В процесі історичного розвитку використовувалися різні види і способи оподаткування. Їх класифікація здійснюється виходячи з використовування різних критеріїв. До таких критеріїв відносяться:

1. Наявність еквівалентного обміну між платниками податків і державою.

2. Цільовий характер надходження податків.

3. Сплата коштів або податків до певних цільових фондів.

4. Обкладення податками певних суб'єктів або товарів.

З урахуванням таких критеріїв всі податки підрозділяються на наступні групи:

1. Податки. 2. Збори. 3. Платежі. 4. Обов'язкові відрахування.

Податки - як правило, розглядаються як обов'язкові виплати певних суб'єктів до державного або місцевого бюджетів. Вони не використовуються для формування доходів державних цільових фондів. Важливим є те, що вони не передбачають еквівалентного обміну між платниками і державними органами самоврядування. Також податки не передбачають цільового призначення. Це значить, що засоби, акумульовані до державних або місцевих бюджетів у вигляді податків використовуються за різними напрямами, тобто на виконання або рішення завдань держави.

Платежі - цей термін передбачає фіксовані виплати до державного бюджету, безпосередньо зв'язані з використанням природних ресурсів, що знаходяться в державній власності, у випадку, коли суб'єкти господарювання використовують їх в своїй фінансово-господарській діяльності. Платежі передбачають еквівалентний обмін платників з державою. Тобто підприємства використовують природні ресурси, а за це сплачують платежі. Платежі - це цільові, фіксовані законодавством виплати окремих платників до державного бюджету в обмін на отримання прав користування державними природними ресурсами.

Збори - це обов'язкові, встановлені законодавством виплати платників до державних фондів з метою отримання певних прав, послуг або забезпечення наступних надходжень (збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства і ін.). Вони іноді мають спільні характеристики з платежами.

Відрахування - передбачають сплату коштів до державних цільових фондів з метою фінансування необхідних державних програм. Вони мають цільове призначення, оскільки кошти, перераховані фондам можуть використовуватися тільки на визначені законодавством витрати. Відрахування встановлюються на певну базу оподаткування (фонд оплати праці). Це обов'язкові відрахування в ПФУ (33,2% з фонду оплати праці), відрахування до фонду соціального страхування (далі ФСС) на випадок тимчасової втрати працездатності, відрахування у ФСС на випадок безробіття, відрахування у ФСС на випадок нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань (від 0,2 до 13%).

3. Функції податків.

Суть податків як економічній категорії виявляється в її функціях (рис. 1).

Рисунок 1. Функції податків.

Фіскальна функція заключається у тому, що головна задача держави - це формування доходів, необхідних для забезпечення його діяльності. Надходження повинні бути постійними, тобто поступати рівномірно впродовж бюджетного року чітко у встановлені рядки, стабільними. У Україні система оподаткування носить фіскальний характер.

Контрольна підфункція - передбачає виконання податкової дисципліни у області сплати податків (зборів, обов'язкових платежів). Контролюючими органами у області сплати податків я є: митні органи - у випадки сплати ввізного/вивізного мита, акцизного збору, ПДВ; Пенсійний фонд України - при сплаті обов'язкових внесків в ПФУ, ФСС; органи податкової служби України - у області сплати податків, зборів, які спрямовуються до бюджетів різних рівнів. Органи ДПСУ ведуть облік платників податків і зборів як юридичних так і фізичних осіб. Для обліку підприємств, організацій створений єдиний банк даних юридичних осіб. А для фізичних осіб існує державний реєстр фізичних осіб. Існують штрафні санкції за не дотриманні податкової дисципліни.

Розподільча - здійснюється через розподіл до державного бюджету доходів на рішення загальнодержавних програм, на фінансування органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Соціальна функція - від об'єму податків залежить розвиток соціального життя суспільства. Разом з тим - податки і збори, що стягуються на території держави повинні бути соціально справедливими. Самими соціально несправедливими є непрямі податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг) і у однаковій мірі поширюються як на споживачів з високими так і з низькими доходами. Найчастіше соціальна функція реалізується через наданні окремим групам населення податкових пільг.

Регулююча - визначається впливом податків на різні сторони діяльності платників. Вона здійснюється шляхом змін в податковій системі - податкових ставок, пільг, штрафних санкцій, умов оподаткування.

Стимулююча - ця підфункція реалізується через систему пільг, виключень, змін умов оподаткувань.

Стримуюча - проявляється через введення акцизів на підакцизні види товарів, які збільшують ціну. Держава таким чином стримує осіб від вживання алкоголю, сигарет і т.п..

Відтворювальна - це підфункція проявляється через платежі за спеціальне використання природних ресурсів.