3.2. Стратегічні ресурси бізнес-моделі компанії: сутність, елементи та їх взаємодія

У реальному господарському механізмі одні ресурси відіграють ключову роль у створенні ринкової вартості підприємства та вищої цінності для споживачів, а інші лише опосередковано залучені у бізнес-діяльність. Ключові ресурси підприємства в економічній літературі прийнято називати стратегічними ресурсами.

Види ресурсів та їх комбінацій, які є основою формування організаційних здатностей, компетенцій і рутин підприємства, задіяні у процесі реалізації його стратегічних цілей і забезпечення стійких конкурентних переваг, а також мають потенціал генерування прибутку у майбутньому, відносять до категорії стратегічних. У контексті концепції бізнес-моделювання цю ідею доцільно трактувати наступним чином: бізнес-модель компанії має індивідуальний характер, оскільки в процесі її формування використовується специфічний набір стратегічних ресурсів.

У процесі формування бізнес-моделі важливе значення має проактивний принцип випереджаючого створення та розвитку унікальних ресурсів і можливостей компанії.

Всю сукупність ресурсів, яку компанія може використовувати у своїй бізнес-діяльності, поділяють на дві великі групи (рис. 3.2):

• відчутні ресурси – це фізичні та фінансові активи підприємства, які відображені в бухгалтерському балансі. Вони дають вартісну характеристику матеріально-технічної бази та фінансових можливостей суб’єкта господарювання;

• невідчутні ресурси – це ті, що використовуються у процесі створення цінності продукту чи послуги, мають здатність генерувати доход і прибуток, але не мають матеріальної основи. Лише деякі елементи невідчутних ресурсів (наприклад, торгова марка, ноу-хау, інтелектуальна власність) у відповідності із стандартами бухгалтерського обліку можуть мати вартісну оцінку та бути відображені у балансі підприємства у статті “Нематеріальні активи”. Інша, найбільш динамічна частина невідчутних ресурсів не відповідає бухгалтерському трактуванню активів, тому не відображається у балансі. Однак, саме ці елементи невідчутних ресурсів можуть мати суттєвий вплив на формування ринкової вартості компанії.

Стратегічний характер ресурсів пов’язаний з їх іммобільністю, а також наявністю у компанії можливостей, навичок, здібностей і компетенцій створювати їх нові комбінації. Серед всієї сукупності відчутних і невідчутних ресурсів підприємства до категорії стратегічних відносять ті, що:

• підвищують конкурентоспроможність продукції шляхом зменшення витрат (права на користування корисними копалинами та інші переваги доступу до обмежених ресурсів; інноваційні, енергозберігаючі технології; оптимальна система бізнес-процесів тощо);

• у випадку необхідності, можуть бути використані для диверсифікації діяльності (досвід роботи на ринку; канали збуту; торгові марки та бренди тощо);

• забезпечують отримання синергійного ефекту від спільного використання різними бізнес-одиницями інтегрованої компанії або від формування їх нової комбінації;

• мають вплив на збільшення ринкової вартості (менеджмент компанії; формалізовані знання; бази даних; фінансові можливості; лояльність державних органів тощо);

• складно відтворюються, що пояснюється їх унікальністю (вигідне розміщення об’єктів нерухомості, патентний захист), капіталомісткістю та високими витратами часу на створення (репутація компанії, клієнтська база, лояльність споживачів).

Рис. 3.2. Основні види ресурсів підприємства

У процесі функціонування компанія повинна орієнтуватись на створення конкуренто значущих ресурсів всередині власної моделі бізнесу, а також шукати шляхи їх залученні ззовні (придбання, ресурсного обміну із партнерами в межах альянсів тощо). Для визначення стратегічних ресурсів необхідно здійснити попередній аудит всіх існуючих і потенційних ресурсів, що використовуються або можуть бути використані у бізнес-діяльності.

Для інвентаризації та оцінки стратегічних ресурсів доцільно формувати їх карту, у якій наводяться кількісні, якісні або вартісні параметри поточного стану ресурсу, а також наводиться інформація про можливості його придбання та рівень доступності серед конкурентів (таблиця 3.1), яка може включати: фінансові ресурси; персонал; інформаційно-інтелектуальні ресурси; нематеріальні ресурси; технічні ресурси; технологічні ресурси; управлінські та організаційні ресурси.

Характеристика поточного стану та визначення потенційної можливості залучення чи придбання ресурсів стратегічного характеру визначається на основі даних звітності та експертним шляхом. Рівень доступності (поширеності) ресурсу серед конкурентів у галузі, а також значущість ресурсу для бізнес-моделі підприємства доцільно визначати методом багатофакторного порівняльного аналізу.

У залежності від рівня доступності (поширеності) ресурсу серед конкурентів, а також його значущості для формування бізнес-моделі, можна виділити три їх групи:

• 1 група (найбільша кількість балів) – стратегічні ресурси, що є недоступними конкурентам;

• 2 група (середня кількість балів) – стратегічні ресурси, що є доступними основним конкурентам компанії;

• 3 група (найменша кількість балів) – ресурси, що стали широко доступними в галузі та втратили статус стратегічних.

Необхідність визначення стратегічних ресурсів обумовлена тим, що у процесі своєї діяльності більшість компаній не порівнюють свої ресурсні можливості із стратегічними цілями, а це знижує імовірність їх досягнення. Важливим завданням управління стратегічними ресурсами є розкриття потенціалу кожного з них, тобто їх оцінка.

Загальновідомою є методика оцінювання стратегічних ресурсів, запропонована Дж. Барні – VRIO–аналіз. Основними параметрами VRIO-аналізу є оцінка таких характеристик стратегічних ресурсів:

• цінність (value) – дослідження впливу сукупності стратегічних ресурсів підприємства на рівень ефективності функціонування бізнес-моделі. За результатами аналізу за цим параметром фахівці повинні дати відповідь на питання: чи впливає ресурс на рівень ефективності функціонування бізнес-моделі?;

• унікальність, рідкісність (rareness) – рівень поширеності стратегічних ресурсів серед конкурентів підприємства. За результатами аналізу за цим параметром фахівці повинні дати відповідь на питання: чи поширений ресурс серед конкурентів підприємства?;

• відтворюваність, іммобільність (іnstability) – рівень обмежень і бар’єрів для доступу конкурентів до створення чи залучення стратегічних ресурсів компанії. За результатами аналізу за цим параметром фахівці повинні дати відповідь на питання: чи існують обмеження для доступу конкурентів до створення чи залучення цього ресурсу компанії?;

• організованість (компліментарність) (оrganization) – рівень використання компанією своїх стратегічних ресурсів для реалізації потенціалу створення вартості бізнес-моделі. За результатами аналізу за цим параметром фахівці повинні дати відповідь на питання: чи повністю компанія використовує цей ресурс для реалізації стратегії?

Для визначення параметрів VRIO-аналізу можна побудувати таблицю, що дозволяє здійснити поділ ресурсів на такі категорії (табл. 3.2).

• ресурси із високим стратегічним статусом;

• ресурси із статусом стратегічного паритету;

• ресурси із низьким стратегічним статусом (не є стратегічним).

Таблиця 3.2. VRIO-аналіз ресурсів підприємства

Назва ресурсу	Value –цінність	Rareness -рідкісність	Instability –відтворюваність*	Organization - організованість	Характеристика статусу ресурсу
	+	-	+	-	Ресурс із низьким стратегічним статусом
	+	+	+	-	Ресурс із статусом стратегічного паритету
	+	+	-	-	Ресурс із високим стратегічним статусом
	+	+	-	+	Ресурс із високим стратегічним статусом

* Для показника Instability (відтворюваність), знак «-» означає позитивну оцінку, а знак «+» - негативну оцінку. Для всіх інших показників – знак «+» - позитивна оцінка, а знак «-» - негативна оцінка ресурсу.