
- •20.Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.
- •21. Основні напрями виховання, їх взаємозв’язок. Комплексний підхід до виховання.
- •23. Поняття "колектив", його ознаки та функції. Види колективу. Стадії становлення учнівського колективу.
- •5. Фактори розвитку колективу.
- •24. Місце і роль сім’ї у вихованні молодших школярів. Функції сім’ї у суспільстві. Форми зв’язку школи та сім’ї.
- •3. Функції сім'ї:
- •4. Форми роботи школи та сім’ї:
- •25. Класний керівник: завдання, функції, форми роботи з колективом учнів. Права та обов’язки класного керівника.
- •Завдання класного керівника:
- •26. Поняття про методи виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінки, особливості їх використання в початковій школі.
- •Методи стимулювання діяльності та поведінки
- •27. Методи формування свідомості особистості: бесіда, диспут, лекція, приклад, авторитет. Особливості їх використання в початковій школі.
- •30. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми. Принципи, шляхи і етапи перевиховання важковиховуваних дітей.
30. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми. Принципи, шляхи і етапи перевиховання важковиховуваних дітей.
Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують
встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться і до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.
Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:
а)неправильно сформовані потреби — матеріальні потреби переважають над
моральними; більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для
їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі
(паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до
деградації особистості;
б) в частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;
в) важкі діти прагнуть до спілкування з подібними собі, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;
г) недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього
світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;
д)перекручені естетичні потреби;
є) не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
є) спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;
ж) відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;
з) вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів
над духовними позбавляє цих учнів перспективи розвитку, інтелектуального
та морального вдосконалення;
и) приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.
Соціально-педагогічні умови появи важковиховуваних дітей.
1) період Першої світової війни (1914—1918 pp.). Друга світова війна (1939—1945 pp.), громадянська війна — військова розруха,сирітство дітей через загибель батьків на війні, окупація територій чужоземними військами;
2) останні десятиріччя XX ст. — зниження відповідальності частини батьків за
виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури найнижчого рівня, яка призводить до "зомбування" частини молоді.
3)Діяльність неблагополучних і асоціальних сімей (неповна сім'я, батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей.
4) Діяльність зовні благополучної сім'ї, але низька психолого-педагогічна культура, створення для дітей "парникових" умов для розвитку, що призводить до ослаблення особистості, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю.
5). Діяльність навчально-виховних закладів: перевантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень через обмеженість розумових можливостей не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, "втечу" від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями, відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструювання, моделювання та ін.), прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами, недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубість).
Перевиховання — це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів і учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток наявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей". Вихователю доводиться мати справу з підлітками, в яких проявляються лише окремі риси, що суперечать нормам моралі. У таких випадках йдеться не про перевиховання, а про виправлення.
Перевиховання — процес досить складний, тривалий, багатогранний, який
має реалізувати певні функції — відновлювальну, компенсаційну, виправну,
стимулюючу.
Перевиховання ґрунтується на загальних принципах виховання. Однак у
роботі з педагогічно занедбаними дітьми варто акцентувати увагу на принципах, які випливають із соціально-психологічних особливостей цих
дітей. Це:
1) зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею;
2) організація дитячого колективу на різні види діяльності;
3) опора на досвід важковиховуваних дітей;
4) органічне поєднання поваги до вихованців зі сприйнятою системою вимог;
5) єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованці;
6) індивідуальний підхід до вихованця;
7) гуманне ставлення до важковиховуваних у процесі перевиховання,
8) об'єктивне ставлення до важковиховуваних;
9) педагогічний вплив на важковиховуваних дітей необхідно здійснювати в неефективному стані педагога;
10) випереджаюче виховання позитивних якостей у важковиховуваних дітей.
Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження
появи "важких" дітей, які мають глобальний характер. До них належать:
1).організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані;
2).забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків. Ці основи закладаються ще в шкільному віці виходячи з соціальної об'єктивності, що кожна молода людина має бути насамперед відповідальним
батьком чи матір'ю, а потім фахівцем певної галузі;
3) створення соціально-педагогічних умов для реалізації та задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб;
4) подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження поширення масової культури низької якості;
5) забезпечення високого соціального статусу вчителя в суспільстві.