20.Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.

Виховання – це передача від покоління до покоління суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці.

Виховання – це цілеспрямований, систематичний, планомірний вплив вихователя на вихованця (окрему особу чи колектив) з метою формування таких рис та якостей, які б задовольняли суспільство.

Виховання (за А. Макаренком) – це цілеспрямований процес виховання позитивного в дитині та усунення подолання негативного.

Загальна мета виховання – це формування всебічно і гармонійно розвинутої високоосвіченої творчої, культурної особливості нашого суспільства, здатної до участі в якісних перетвореннях, що відбувається в суспільстві.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

Під гармонійністю розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання обов’язків громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Завдання виховання:

• Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу

• Виховання поваги до конституції, державної символіки, законодавства України

• Виховання поваги до батьків, жінки-матері

• Виховання високої мовної культури

• Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

• Виховання духовної культури особистості

• Виховання принципів загальнолюдської моралі

• Формування творчої працелюбної особистості

• Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді

• Розвиток індивідуальних здібностей, талантів, мовлення

• Формування у дітей вміння міжособистісного спілкування

Особливості виховного процесу

1. процес виховання є цілеспрямованим, бо має мету

2. процес виховання є багатофакторними: на нього впливає родина, школа, педагоги, суспільство.

3. виховання має 2 взаємоповязані сторони:

- педагогічний вплив вихователя на вихованця

- готовність вихованця сприйняти, осмислення, зрозуміти цей вплив, ці вимоги суспільства через вихователя

4. процес виховання є тривалими, безперервними. Він триває все життя

5. процес виховання є комплексний: цілі, завдання, зміст, форми і методи виховного процесу повинні мати комплексний характер і підпорядковуватись ідеї цілісності, формування особистості.

6. виховному процесі притаманні віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу.

7. процес виховання керований

Закономірності виховання

Закономірності виховання – це стійкі повторювані об’єктивно існуючі істотні зв’язки реалізація яких забезпечує ефективність розвитку особистості школяра.

Закономірності виховання:

1. Виховання органічно пов’язаних із суспільними потребами і умовами виховання

2. Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників

3. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність

4. Визначальними к вихованні є діяльність і спілкування

5. Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі

6. Ефективність виховного процесу зростає коли учні займаються самовихованням

Принцип виховання — керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів, вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу, спрямовують його на формування цілісної особистості.

До основних принципів виховання належать:

Цілеспрямованість виховання.Цей принцип означає, що вся виховна робота має спрямовуватися на досягнення основної мети — виховання всебічно розвиненої особистості, підготовку її до свідомої й активної трудової діяльності. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.

Зв'язок виховання з життям. Відповідно до цього принципу виховна діяльність закладу освіти має спонукати учнів (студентів) до участі в житті суспільства вже під час навчання, в процесі підготовки до подальшої трудової діяльності. Для цього у виховній роботі використовують краєзнавчий матеріал, систематично знайомлять вихованців із суспільно-політичними подіями в країні, залучають їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

Єдність свідомості та поведінки у вихованні. Реалізується цей принцип через правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, попередження відхилень у свідомості та поведінці особистості, вироблення несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності протистояти їм.

Виховання в праці. Передбачає усвідомлення учнями (студентами) того, що праця — єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, фактор всебічного розвитку особистості. Тому сумлінне ставлення до праці є важливою рисою людини. Педагог має прищепити вихованцям нетерпимість до порушень трудової дисципліни, розкрадання народного добра і приватної власності.

Комплексний підхід у вихованні. Будь-який систематичний виховний процес передбачає єдність: мети, завдань і змісту виховання; форм, методів і прийомів виховання; виховних впливів закладу освіти, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; виховання і самовиховання.

Виховання особистості в колективі. Реалізація цього принципу сприяє усвідомленню вихованцями того, що колектив є могутнім засобом виховання і багато рис особистості формуються тільки в колективі. Педагог повинен докладати зусиль для згуртування колективу вихованців, заохочувати їх до участі у самоврядуванні, сприяючи розвитку їх самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін.

Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю вихованців.Необхідність педагогічного керівництва зумовлена незначним (недостатнім) життєвим досвідом вихованців. Водночас виховання творчої особистості можливе за умов її самостійності й творчості, ініціативи й самодіяльності.

Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.В основі його — єдність вимог педагогів до вихованців, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, повага до їхніх поглядів тощо.

Індивідуальний підхід до кожного вихованця. Ефективність виховного процесу залежить і від того, наскільки в ньому враховують вікові та індивідуальні особливості особистості

Систематичність, послідовність і наступність у вихованні. Формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже позитивних рис особистості не можна сформувати, якщо виховний процес буде випадковим набором епізодичних впливів.

Єдність педагогічних вимог закладу освіти, сім'ї і громадськості.Реалізується у постійній взаємодії, взаємному інформуванні учасників виховного процесу про результати виховних впливів.

Національні принципи виховання: народність, природо відповідність, культуро відповідність, гуманізація, етнізація.