8. Аналіз ліквідності банку

Розрізняють ліквідність банку(здатність забезпечити своєчасне виконання своїх гр.. зобов, яка визнач-я збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених А та строками і сумами виконання зобов банку, а також строками і сумами ін. джерел і напрямів викор-ня коштів), ліквідність балансу( співвідношенням вимог (статей активу) та зобов’язань (статей пасиву) на певний момент часу) і активів(здітність А швидко та без суттєвого зниження вартості перетво-ся в грош. форму або бехготівк.)

Завдання аналізу ліквідності банку:

• визначення фактичної ліквідності;

• оцінювання відповідності фактичних значень нормативів ліквідності вимогам, які встановлено НБУ;

• виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників ліквідності від нормативних вимог;

• аналіз стабільності ресурсної бази банку;

• прогнозування потреби банку в ліквідних коштах;

• порівняльний аналіз вартості та доступності альтернативних джерел поповнення ліквідних коштів;

• аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;

• інваріантний аналіз ліквідності банку за різних сценаріїв розвитку подій (як правило, оптимістичний, найбільш імовірний та песимістичний).

При цьому ліквідність як «запас» (статична ліквідність) включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу через зміну структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів. Отже, ліквідність як «запас» являє собою миттєву ліквідність банку на певний момент часу. Ця ліквідність вимірюється та оцінюється за допомогою коефіцієнтів — показників ліквідності балансу.

Ліквідність як «потік» характеризується з позиції динаміки, що передбачає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду поліпшувати недостатній рівень ліквідності або не допускати погіршення досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів та пасивів, залучення додаткових коштів, підвищення фінансової стійкості банку завдяки зростанню доходів.

Класиф А за ступенем ліквідності:

• високоліквідні активи, до яких відносять:

• грошові кошти банку в його касі та на кореспондентських рахунках;

• державні цінні папери (за стабільної фінансової ситуації), які банк може продати у разі браку готівкових коштів.

• становлять короткострокові позички клієнтам, міжбанківські кредити, факторингові операції, корпоративні цінні папери. Ці активи мають довший період перетворення в грошові кошти.

• довгострокові вкладення та інвестиції банку, довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери.

• низьколіквідні активи у вигляді прострочених позичок, деяких цінних паперів, будівель і споруд.

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) = співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками( не меншим ніж 20 %)

Норматив поточної ліквідності(Н5)= співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання(не менше 40 %)

Норматив короткострокової ліквідності(Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань(не менше 60%)

Додатково для оцінювання ліквідності комерційного банку доцільно використовувати такі допоміжні показники:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності Кз.л._. =А / З · 100 % Опт. значення — не менше 100 %, тобто всі З банку повинні повністю покриватися наявними А (вкл низьколіквідні).

2. Показник гр.. позиції банку=Високоліквідні А/заг А(у стаб. економіках норма= 20—30 %)

3. Коеф співвідношення активів і зобов’язань банку з однаковими строками погашення

4. Коеф довгострокової ліквідності = співвідношення довгострокових вкладень і довгострокових зобов’язань у довгострокові активи (які є більш дохідними, ніж короткострокові) (норма= 120 %)

5. Коеф співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком до основних депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для фінансування основних активних операцій (норма 70—80 %)

6. Коеф ліквідності цінних паперів — це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів.

7. Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення коштів до запитання до строкових депозитів та характеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження цього показника вказує на підвищення стабільності депозитної бази і зменшення потреби в ліквідних засобах.

8. Показник співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків банку та обсягу кредитного портфеля, який характеризує якість активів банку.

9. Коеф кр-інвест експансії= кр, надані фіз. і юр ос+портфель цін п/чисті А (40-80%)

10. Коеф клієнтської бази= кошти юр і фіз. ос/чисті А (50-80%)

11. Коеф забезп-ня кр-інвест порт клієнтською базою = кошти юр іі фіз. ос/КІП (90-110%)

12. Коеф МБК = залучені або розміщені кошти на міжбанк ринку/чисті А (≤20%)

13. Коеф МБК: SWAP: пасивне сальдо МБК SWAP-власна ресурсна база, де власна ресурсна база – залишки к юр і фіз. ос – поточні/строк рах.

14. Внутрбанк коеф миттєвої ліквідності

Фактори впливу на ліквідність банку:

• трендові(довгостр середні темпи збільшення депозитів та кр, які екстраполюються на майбутнє)

• Циклічні (коливання ділової активності в країні протягом одного ек циклу)

• Структурні(тенденції змін у структурі ресурсної бази та А окремих банків чи їх груп)

• Сезонні(зміни у стані депозитів та кр протягом певного періоду порівняно із середньорічними)

Існують заг підходи щодо вирішення проблем ліквідності банку:

1. Управління ліквідністю шляхом управління А(нагромадження ліквідних коштів, які можна швидко реалізувати)

2. Управління ліквідністю шляхом управління П (використання позикових коштів, що швидко реаліз-ся, в кількості достатній для покриття всього очікуваного попиту на ліквідні кошти)

3. Збалансований метод.