32.Рейтингова оцінка банків за системою camels

CAMEL(S) – система визначення рейтингової оцінки, яка базується на аналізі основних показників фінансового стану банку, а також дає можливість врахувати його головні компоненти.

С – адекватність капіталу – дає оцінку розміру капіталу щодо його достатності для захисту інтересів вкладників;

А – якість активів – визначає можливість повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

М – менеджмент – оцін. методів управління та ефект. діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання нормативів;

Е – рентабельність – оцінює рентабельність з точки зору достатності доходів та перспектив розширення банківської діяльності;

L – ліквідність – визначає рівень ліквідності з точки зору її достатності для виконання звичайних та незапланованих зобов’язань;

S – ризики діяльності – встановлений для країн СНД.

Аналіз достатності капіталу по методу CAMEL полягає у визначенні достатності капіталу для захисту коштів вкладників.

Критерії оцінки рейтингу капіталу банку (міжнародна практика):

1. Надійний: показник достатності основного і сукупного капіталу перевищує необхідні 4 і 8%, хороший стан активів.

2. Задовільний: не виникає труднощів з підтриманням показників достатності основного і сукупного капіталу на рівні необхідних 4 і 8% відповідно, задовільний або середній стан активів.

3. Посередній: вимоги показника базового та сукупного капіталу задовольняються, посередній стан активів.

4. Граничний: задовольняються вимоги по одному із показників або дуже близькі до досягнення обох, стан активів слабкий.

5. Незадовільний: показники базового та сукупного капіталу не відповідають вимогам, можливий дефіцит капіталу, стан активів незадовільний.

Аналіз якості активів визначає життєздатність банківської установи і те, наскільки реально відображена вартість активів у балансі. З метою найбільш точного аналізу використовується система класифікації стосовно кредитів, інших активів та позабалансових статей: активи, що визнаються стандартними, не підлягають класифікації; активи, стосовно яких є певні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване, класиф. Як субстандартні; А, збитки за якими майже безсумнівні, але їх розмір не може бути точно визначений, класиф. Як сумнівні; активи, які точно не будуть повернені класифікуються як збиткові.

Рейтинг якості активів визначається як співвідношення середньозваженої вартості класифікованих А та капіталу банку (основного та сукупного).

Загальна рейтингова оцінка прибутковості встановлюється залежно від коефіцієнта прибутковості за показниками:

1. Надійний – Кп≥1%; 2. Задовільний - 1˃Кп≥0,75; 3. Посередній – 0,75˃Кп≥0,5; 4. Граничний - 0,5˃Кп≥0,25; 5. 5. Незадовільний - 0,25˃Кп

Рейтиногова оцінка ліквідності:

1. Надійний: значна питома вага ліквідних активів, постійне перебування на більш високому рівні по відношенню до вимог ліквідності активів, значна питома вага коштів у формі основних депозитів.

2. Задовільний: достатній рівень ліквідності активів, відповідність вимогам ліквідності активів, розмір коштів у формі основних депозитів вище середнього рівня.

3. Посередній: достатній рівень ліквідності активів (на поточний момент), у більшості випадків відповідають вимогам лікв., прийнятний рівень основних – порівняно до загальної суми депозитів.

4. Граничний – незначний дефіцит ліквідних активів, періодична невідповідність вимогам ліквікд., постійно ставка на залучені ресурси.

5. Незадовільний – нестача ліквідних активів, постійна невідпов. Вимогам лікв., значна ставка на інші кошти, крім основних депозитів.

Аналіз менеджменту здійснюється після вивчення інших чотирьох складових системи CAMEL, відображає рейтинги за попередніми позиціями і проводиться за такими напрямами: результати діяльності; компетентність у технічних питаннях, адміністративні здібності; дотримання вимог законодавства; здатність планувати діяльність; ефективність системи інформування керівництва і системи внутрішнього контролю; адекватність внутрішньої політики; заходи, які вживаються за результатами перевірок; забезпечення послідовності керівництва.

Рейтингова оцінка чутливості банку до ринкового ризику (національна методика):

1.низька або помірна чутливість надходжень банку до несприятливих змін

процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо; внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком; наявність достатньої системи вимірювання всіх ринкових ризиків; ефективне використання лімітів ринкового ризику; ефективна система внутрішнього контролю; внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання вимог внутрішніх лімітів.

2. Має характеристики подібні до характеристик банку з відповідним рейтингом "1", але має окремі недоліки, пов'язані з одним або кількома факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду.

3. Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань і розуміння щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і контролю ринкових ризиків.

4. Банк має значні недоліки, пов'язані з більшістю факторів, наведених

у пункті 1, здійснює діяльність з високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним - недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду.

5. Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує

його платоспроможності. Потрібне негайне втручання Національного банку для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю за ринковим

ризиком.

Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок зо кожним їз шести компонентів за п’ятибальною шкалою.

33. Сутність та види аналізу банківської діяльності. Аналіз банківської діяльності – система спец.знань, пов’язаних з вивченням фін.-екон.результатів діяльності банку, виявлення чинників, тенденцій, пропорцій господарських процесів та обґрунтування напрямів розвитку банку. Субєкти – КБ, контрагенти: кредитні установи, державна податкова служба, аудит фірми та інші.Обєкти – діяльність кожнлшл КБ та їх угруповань. Мета – оптимізація структури А та П з метою максимізації прибутку. Завдання: -аналаз П КБ; -аналіз А КБ; -оцінка банків.ліквідності; -аналіз фін.результатів; -аналіз ефективності банків.діял.; -оцінка ризиків; -діагностика фіне.стану; -аналіз вик.труд.ресурсів банку; -оцінка бізнес-планів. Класифікація: -за змістом та повнотою питань (тематичний; локальний; повний); -за терміном проведення (періодичний; одноразовий); -залежно від мети та методів дослідження(комплексний; системний; функ ціонально-вартісний; порівняльний; діагностичний; факторний; кореляційно-регресивний; маржинальний; кластер ний); -за характером вик.інф.джерел(управлінський; фінансовий); -залежно від виду банків.ресурсів(аналіз капіталу; аналіз позичкових коштів; аналіз труд.ресурсів); -залежно від суб’єкта аналізу (1.внутрішній аналіз: загальноек., техніко-ек., соц..-ек., ек.-екологічний, маркетинговий; 2.зовнішній: органи господ.упрвл., органи держ.упр., інвестори, банки, акціонери, наукові та проектні установи); -залежно від оцінних категорій:аналіз співвідношення між прбутками та витратами, аналіз ліквідності, оцінний аналіз, трендовий (вивчає тенденції змін окремих показників), каузальний (вивчає як залежності, так і їх причини), утилітарний (вивичає прибутковість), рейтинговий (вивчає рейтинг надійності). Характеристика основних видів: -техніко-екон.аналіз-вивчає впровадження НТП у діяльність КБ та ек.ефект від нього; -соц.-ек.аналіз – вивчає можливості підвищення соц..умов труд.колективу; -управлінський аналіз – здійснюється внутріш.субєктами на основі внутрішньогосподарської інф.; -Фін.аналіз – може здійснюватися яе зовні.так і внутріш.користувачами, а у складі інф.забезпечення не містить внутрішньогосподарської інф.; -внутрішній аналіз – проводиться безпосередньо в банку для оперативного, коротко строк.і довго строк.управління КБ; -зовнішній аналіз – здійснюється на підставі фін.та аналітичної звітності органами господ.управ., фін.органами, конкурентами та ін..; -функціонально-вартісний – виявляє резерви скорочення витрат