30.Принципи здійснення аналізу банківської діяльності

Основні принципи аналізу

Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в банківському менеджменті повинні відповідати визначеним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу банківської діяльності. Наведемо основні з цих принципів.

1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ і прогнозуванні основних показників розвитку банку.

2. Аналіз повинен мати науковий характер, тобто  базуватися на комплексному науковому підході (використання провідного досвіду, новітніх методів досліджень тощо).

3. Аналіз має бути комплексним, тобто охоплювати всі сторони діяльності банку, щоб встановити фінансовий стан банку

4. Забезпечення системного підходу до аналізу. При цьому кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система елементів, пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем визначеним способом.

5. Аналіз повинен бути об'єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовірній інформації, а висновки і рекомендації повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками.

6. Аналіз має бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку, вчасно виявляти недоліки і резерви підвищення ефективності.

7. Аналіз повинен проводитися за планом і систематично.

8. Аналіз має бути оперативним.

9. Демократизм. Участь в аналізі широкого кола співробітників банку забезпечує істотне підвищення його ефективності.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто його результати повинні служити для керівництва банку інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з оптимізації функціонування банку.

31.Рейтингова оцінка банків

Рейтинг банку — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характеристика за певною ознакою, що дозволяє групувати банки у певній послідовності за ступенем убування даної ознаки.

Ознака (критерій) класифікації банків може відображати окремі сторони діяльності банків (прибутковість, ліквідність, пла­тоспроможність) чи діяльність банку в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж).

Дані рейтингу не публікуються у відкритій пресі і використову ються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків та забезпечення стабільності всієї банківської системи. Рейтинги незалежних рейтингових агентств ґрунтуються на вивченні публічної звітності банків, як правило балансів. Рейтинги дають можливість вкладникам і кредиторам свідомо розміщувати свої тимчасово вільні фінансові ресурси, інвесторам — раціонально вибирати об´єкт вкладання капіталу, керівництву і власникам банку — оцінювати результати своєї діяльності і визначати подальшу стратегію розвитку банку.

Найбільш розповсюдженими є два типи: оцінка кількісних, (об´ємних) показників і оцінка якісних показників, що характеризують надійність комерційних банків.

Взагалі надійність комерційного банку — це певний його стан, що формується під впливом численних і суперечливих факторів. Ця характеристика може бути встановлена лише на основі аналі зу тенденцій і факторів, що вплинули на формування таких показ ників діяльності банку, як ліквідність, прибутковість, достатність капіталу, ступінь ризикованості активів, рівень менеджменту. Стан кожного з цих показників у свою чергу обумовлюється комплек сом різних факторів.

У вітчизняній банківській системі використовують різні методичні підходи до рейтингової оцінки надійності комерційних банків.

Найбільш відомими є методика Кредитімпексбанку, методика B.C. Кромонова, методика О. Шматова, методика А.В. Головача, рейтингова система РА «Прозора Україна» та багато інших.

 Національний банк України для оцінювання діяльності й надійності комерційних банків використовує американську систему CAMEL, що являє собою стандартизовану рейтингову систему. Відповідно до цієї системи діяльність комерційного банку оцінюється за п´ятибальною системою. Найбільш надійні банки одержують оцінку — 1, а банки, близькі до банкрутства — 5. Кри терії надійності комерційного банку:

С — (capital adequacy) достатність капіталу,

А — (asset quality) якість активів

М — (management) менеджмент

Е — (earnings) прибутковість

L — (liquidity) ліквідність.

Після усього робиться остаточний висновок про рейтинг банку в цілому.

Зведений рейтинг 1: банк цілком здоровий, стійкий до зов нішніх фінансових потрясінь. Він може не змінювати систему управління, немає потреби у втручанні органів нагляду.

Зведений рейтинг 2: банк практично здоровий. Окремі недо ліки істотно не впливають на його стабільність. Банк може не змінювати стиль свого управління.

Зведений рейтинг 3: наявність у банку фінансових проблем. Банк уразливий при несприятливих змінах економічної ситуації, може розоритися, якщо не вжити відповідних заходів. Для усу нення недоліків необхідне втручання органів нагляду.

Зведений рейтинг 4: у банку серйозні фінансові проблеми, ве лика ймовірність банкрутства, необхідне втручання органів на гляду і розробка плану щодо подолання недоліків.

Зведений рейтинг 5: дуже велика ймовірність банкрутства банку найближчим часом; він не може сам вирішити власні про блеми — потрібна термінова підтримка з боку акціонерів або ін ших фінансових джерел. Без дієвих коригувальних заходів ви никає необхідність у ліквідації, реорганізації банку або його приєд нання до більш стійкого банку.

Згідно остаточних оцінок наглядовий орган вживає заходів щодо фінансового оздоровлення банку: збільшення резервів (якщо ви сокий ризик активів); письмова угода про заходи щодо оздоров лення банку і т.ін. Якщо таких заходів недостатньо, органи на гляду приступають до процедури закриття або ліквідації банку без рішення суду. Центральний (національний) банк може домо витися про придбання неплатоспроможного банку іншим банком, що бере на себе зобов´язання перед клієнтами.