23. Економіко-логічні методи здійснення аналізу банківської діяльності

Метод аналізу – це спосіб наукового дослідження або підхід до вивчення явища чи процесу. Класично методи обробки інформації поділяють на економіко-логічні та економіко-математичні.

Економіко-логічні методи аналізу:

1. Середні величини:

- середня арифметична проста – використовується для оцінки однорідної сукупності об’єктів за конкретною ознакою;

- середня арифметична зважена – викор., якщо якесь конкретне значення зустрічається певну кількість разів;

- середня геометрична – викор., при визначенні темпу зростання прибутку, доходу, інших показників;

- сер. хронологічна – застосов. при визначенні середніх рівнів у динамічних рядах;

- сер. квадратична – показує ступінь розкидання значень в ряду. Цей показник характеризує, як у середньому кожна варіанта відхиляється від середньої.

Якщо розглядати дія-ть конкретної банк. установи в комплексі, то основними предметами аналізу виступають:

- заходи щодо формування ресурсної бази банку в розрізі капіталу банку та залучення коштів юр. і фіз.. осіб;

- структура та якість активів банку;

- показники результативності (ефективності) роботи банку;

- показники фін. стійкості та надійності банку (зокрема ліквідності та платоспроможності);

- оцінка ступеня виконання планів розвитку та темпи зростання банку;

- аналіз дотримання економ. нормативів;

- оцінка чинників, що впливають на фун-ня установи банку;

- аналіз процентної політики банку;

- ризики, що притаманні дія-ті банку.

2. Відносні величини:

Відносні величини характеризують порівняння абсолютних величин, що є первинною інформацією.

Розрізняють відносні величини

-динаміки (визначення темпів зростання, приросту)

-структури (розрахунок питомих ваг окремого показника в загальній сукупності)

-інтенсивності коефіцієнти рентабельності, віддачі)

3. Метод співставлення (порівняння)

Цей прийом дозволяє виявити характеристику явища через інші однорідні явища. Він застосовується в будь-яких економічних розрахунках і дозволяє виявити взаємозв’язок екном. процесів, їх розвиток, ступінь ефективності у використанні трудових, фін. та матер. ресурсів. Існує кілька форм співставлення:

-за планом (нормативами)

-з минулим

-з найкращим (еталоном)

-з екном. моделлю розвитку (співставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них)

-з середніми даними

4. Метод групування (за класифікаційною ознакою)

Дозволяє вивчити ті чи інші екном. явища у взаємозалежності, взаємозв’язку, виявити вплив найбільш суттєвих чинників, визначити ті чи інші закономірності чи тенденції, які притаманні певним процесам.

Можна виділити такі види групувань:

-типологічні – дозволяють розкласти процеси на окремі однорідні соціально-економ. типи;

-структурні- використ. при вивченні складу операцій банку;

-аналітичні- використ. для виявлення взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємодії між окремими показниками та об’єктами. Аналітичне групування за кількістю класифікаційних ознак поділяють на просте та комбінаційне.

5. Балансовий метод

Використовується у випадках, коли є функціональна залежність між показниками. Наприклад, рух кредитних коштів:

Залишки+Видані позики=Обсяг погашення+Залишки на поч.”на кін.

6. Індексний метод

Є основою для кількісної оцінки значення окремого чинника в динаміці, зміни узагальнених показників. Грунтуються на відносних показниках, що відбивають відношення рівня даноо показника до рівня попереднього або базового. Відрізняють прості та агреговані індекси.

7. Деталізація – це розкладання загальних показників на складові:

-за факторами

-за періодами

-за підрозділами

8. Грфічний метод означає, що результати дослідження слід зображувати геометрично. Найбільш поширеними є графіки динаміки та стуктури чи порівняння.