20. Аналіз формування і використання прибутку банку

Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку і т.д. Прибуток банку представляє різниця між його валовим доходом і витратами.

Відповідно до діючої методики комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу доходи і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у виді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій.

Прибуток – це виражений у грошовій формі чистий дохід банку на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення економічної діяльності і є різницею між сукупними доходами і сукупними витратами, пов’язаними з цією діяльністю.

У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки в державний і місцеві бюджети з прибутку або з доходу . Природно, застосовувана методика стягування податків впливає як на розмір, так і на порядок розподілу прибутку.

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування здійснюється за даними звіту про фінансові результати. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати банку, що дає визначити прибуток в цілому та за його складовими.

П=(Д1-В1)+(Д2-В2)+Д3+((Д4+Д5+Д6+Д7)-( В3+В4+В5+В6+В7)),

де П – прибуток банку до оподаткування;

Д1 – процентний дохід;

Д2 – комісійний дохід;

Д3 – торгівельний дохід;

Д4 – інші банківські операційні доходи;

Д5 – інші небанківські операційні доходи;

Д6 – повернення списаних активів;

Д7 – непередбачувані доходи;

В1 – процентні витрати;

В2 – комісійні витрати;

В3 – інші банківські операційні витрати;

В4 – загальні адміністративні витрати;

В5 – витрати на персонал;

В6 – відрахування в резерви та списання сумнівних активів;

В7 – непередбачувані витрати;

Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибутку банку, можна визначити прибуток за його складовими:

П1=Д1-В1, де П1 – чистий процентний дохід;

П2=Д2-В2, де П2 – чистий комісійний дохід;

П3=Д3-В3, де П3 – чистий торгівельний дохід;

П4=(Д4+Д5+Д6)-( В3+В4+В5+В6), де П4 – інший прибуток.

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України й інших органів з, прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5 % прибутку , що залишається в розпорядженні банку. Потім виробляються відрахування у фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату винагороди керівництву банку. Із суми, що залишилася , виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути спрямована на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст статутного фонду банку.

Збитки банку за підсумками діяльності за рік покриваються за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення статутного фонду. У такому випадку відрахування у фонди банку не виробляються , а фактично зроблені за фати за рахунок авансових відрахуванні від прибутку являють собою іммобілізацію власних засобів банку і підлягають відшкодуванню за рахунок прибутку банку в наступному році. При збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України вирішується питання про доцільність його подальшого функціонування - збереженні , реорганізації або ліквідації.