13 Аналіз валютного ризику та валютної позиції

Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна розділити на:

• ризик трансакції(Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій.)

• трансляційний ризик(полягає в тому, що величина еквіваленту валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах в базову (національну) валюгу);

• економічний валютний ризик(полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів.)

Аналіз має ґрунтуватися на внутрішніх положеннях банку з управління валютним ризиком. В зміст аналізу входить:

1. аналіз валютної позиції банку;

2. оцінка дотримання нормативів валютного ризику;

3. оцінка ризику відкритих валютних позиції;

4. оцінка якості управління валютним ризиком.

Взагалі індикатором валютного ризику є валютна позиція.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі.

При їх рівності позиція вважається закритою, при їх нерівності - відкритою. Відкрита позиція є:

• короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог;

• довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань

Величина загальної відкритої валютної визначається як сума абсолютної величини усіх довгих та коротких валютних позицій за гривневим еквівалентом за всіма ін. валютами.

Ліміти відкритої валютної позиції:

• ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) - не більше 5%;

• ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - не більше 10%.

Оцінка ризику відкритої валютної позиції передбачає визначення суми втрат по відкритій вал. позицій внаслідок внаслідок зміни курсів валют на фінансовий результат.

Підвищення курсу іноземної валюти разі довгої відкритої валютної позиції веде до збільшення фінансового результату, зниження курсу іноземної валюти відповідно до зменшення фінансового (нереалізованого) результату.

Якщо банк має коротку відкриту валютну позицію, то у разі підвищення курсу іноземної валюти його доходи зменшуються, а при зниженні, навпаки. - підвищуються.

Залежність між величиною прибутків та збитків у результаті відкритої валютної позиції визначаються за наступною моделлю:

Pv=(Sp-S)*Vp

Pv--прибуток/ збиток від переоцінки валютних коштів

Sp-прогнозований валютний курс

S-поточний валютний курс

Vp-валютна позиція

14.Аналіз капіталу банку

Загальний аналіз пасивів комерційного банку ґрунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу. Горизонтальний (трендовий) аналіз дає можливість досліджувати динаміку капіталу і зобов’язань в цілому і по окремих видах. Розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда). Вертикальний (структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих показників пасивів. Визначається питома вага окремих структурних складових капіталу і зобов’язань. Відображає структуру джерел фінансових ресурсів. Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченні зобов’язань і капіталу, зазвичай, здійснюються одночасно.

Банківський капітал - це кошти і виражена у грошовій формі частка майна, що перебувають в розпорядженні банків та використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку. Капітал банку – залишк інтерес банку в А за вирахуванням З. Під капіталом банку розуміють тільки власні кошти банку Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом утворення:

• залучений капітал – це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції пов’язані із залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення – депозитним;

• запозичення коштів на міжбанківському ринку, у ЦБ, або шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку називається позиковим. Спільним для залученого та позикового банківського капіталу є те, що це чужі для КБ кошти, його зобов’язання перед вкладниками та кредиторами;

• власний капітал представляє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Сутність функцій власного капіталу полягає в тому, що він слугує, насамперед, для захисту інтересів вкладників, гарантування вкладів (чим вищий в країні рівень розвитку гарантування вкладів та здійснення активних операцій, тим менші вимоги до захисної функції власного капіталу і тим менша його сума може знаходитися в обороті банку), і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Сутність регулюючої функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі та наглядові органи впливають на діяльність КБ в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті не допустити надмірну мінімізацію комерційними банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства КБ та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Способи оцінки вартості ВК:

• бух.(балансова) вартість – вартість придбання чи виникнення ВК

• ринкова вартість

• спосіб регулювальних бух. процедцур. – обчислення ВК за вимогами органів нагляду за банківською діяльністю.

Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіта­лу банку має такий вигляд:

РВК=ОК + ДК-В,

де РВК — регулятивний ВК банку;

ОК — основний капітал, зменшений на суму недосформова­них резервів за активними операціями банку;

ДК — додатковий капітал банку;

В — відвернення.

ОК:фактично сплач за реєстр стат капітал;направлені на збільшення СК дивіденди;емісійні різниці; резервні фонди; прибутки минулих років. ДК: резерви під стандарт заборгованість за кредитами, які надані клієнтам банку; переоцінка стат капіталу; результати переоцінки ОЗ та НА; прибуток поточного року; субординований борг. Сума ОК зменш на обсяги НА(без зносу), капіталовкладень у НА, збитків та недосформ резервів за актив операц КБ. Сума регул капіталу зменш на баланс вартість таких активів: акції та інші ЦП з нефікс прибутком, що випущені банками;вкладень а асоційовані та дочірні установи; коштів, вкладень на умовах субординованого боргу в інші банки.