Державний лад

Політика перебудови потребувала реформування держав­ного апарату як в центрі, так і на місцях.

В березні 1990 року в СРСР було запроваджено інститут президентства, що підтвердило наміри М. Горбачова втіли­ти в практику державного будівництва теорію розподілу влад. У грудні 1990 року Раду Міністрів СРСР було пере­йменовано в Кабінет Міністрів СРСР, який чітко визначався як виконавчо-розпорядчий орган, що підпорядковувався Президенту СРСР.

Реформування союзних органів влади і управління при­вело до відповідних змін у союзних республіках.

Вищі органи влади і управління УРСР. Вищим пред­ставницьким органом республіки залишалася Верховна Рада УРСР. Саме їй було відведено чільне місце у прове­денні демократизації державного життя України.

У 1989—1991 роках Верховна Рада прийняла ряд за­конів, що змінювали і доповнювали Конституцію УРСР.

Закон УРСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 27 жовтня 1989 року визначав компетенцію Верховної Ради. Значно розширю­валися повноваження Голови Верховної Ради УРСР, який набував рангу найвищої посадової особи республіки. Склад Верховної Ради мав складатися з 450 депутатів (раніше — 650). Термін повноважень народних депутатів — 5 років. Уперше за багато років свого існування Верховна Рада почала працювати в парламентському режимі. Порядок її роботи визначався Тимчасовим регламентом, затвердженим 22 травня 1990 року. У парламенті вперше з'явилася опо­зиція в особі Народної Ради, до складу якої увійшло 125 депутатів.

Значною подією стало запровадження в Україні поста Президента УРСР. З цього приводу Верховна Рада УРСР прийняла 5 липня 1991 року такі закони: "Про заснуван­ня поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР", "Про Президента Української РСР", "Про вибори Президента Української РСР". Вибори Президента Украї­ни призначалися на 1 грудня 1991 року. Таким чином, запровадження поста Президента УРСР було новим кро­ком по створенню в республіці державного апарату, побу­дованого на принципах розподілу влади. Законом від 21 травня 1991 року в Конституцію УРСР були внесені зміни і доповнення щодо структури органів вищої виконавчої влади республіки.

Рада Міністрів була перейменована в Кабінет Міністрів УРСР. Посада голови Ради Міністрів замінялася посадою прем' єр-міністра.

13 Травня 1991 року був прийнятий закон "Про перелік міністерств та інших центральних органів державного уп­равління Української рср".

Кабінет Міністрів об'єднує і направляє роботу міністерств і інших підпорядкованих йому органів. Міністерства й інші центральні органи державного управління здійснюють керівництво окремими сферами управління, несуть відпо­відальність за їх розвиток. В межах своєї компетенції уряд мав видавати постанови і розпорядження, а також органі­зувати перевірку їх виконання.

Місцеві органи влади і управління. 9 квітня 1990 року був прийнятий Закон СРСР "Про загальні засади місцево­го самоврядування і місцевого господарства в СРСР", ос­новною ідеєю якого було переведення місцевих Рад з ре­жиму єдиного державного керівництва в режим місцевого самоврядування. За Законом місцеві Ради ставали повно­правними господарями на своїй території. 7 грудня 1990 року було прийнято Закон УРСР "Про місцеві Ради народ­них депутатів Української РСР та місцеве самоврядуван­ня" . В ньому визначалися засади місцевого самоврядуван­ня, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, орга­нів територіального громадського самоврядування.

В систему місцевого самоврядування входили сільські, селищні, міські Ради народних депутатів і їх органи, інші форми територіальної самоорганізації громадян. Територі­альну основу місцевого самоврядування складали сільра­да, селище, місто, а органами місцевого самоврядування були відповідні Ради народних депутатів. З метою більш ефек­тивного здійснення своїх прав і обов'язків органи місце­вого самоврядування могли об'єднуватись в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

Поряд з місцевим самоврядуванням Закон виділяв регіо­нальне самоврядування, основу якого складали район і область.

Нове законодавство про органи місцевого самоврядуван­ня значно розширило їх права, як в сфері економічного, так і в сфері соціально-культурного життя суспільства, затвер­дило повноту народовладдя на відповідних адміністратив­них територіях.