Загальні висновки

30-ті роки стали "голгофою" українського народу. В жорнах тоталітарно-репресивного режиму було знищено трудову і розумову еліту народу. Генофонд української нації отримав нищівного удару. Передумовою виникнення ко­мандно-адміністративної системи управління стала моно­полія більшовицької партії на владу. Знищення опозиції прискорило формування тоталітарного режиму. Відбулося повне зрощення партійної влади з владою державного апа­рату. В 1939 році Сталін зазначав: "Кадри партії — це командний склад партії, а оскільки наша партія стоїть при владі -- вони є також командним складом керівних дер-

503

жавних органів". Керівники партії одночасно займали ке­рівні державні посади.

В командно-адміністративній системі, що склалася, дер­жавні і господарські органи діяли під жорстким контро­лем партійних органів і в рамках централізованого управ­ління відомчого апарату. Сформований привілейований прошарок бюрократії займав керівні місця в партійних, радянських, військових, господарських, репресивних орга­нах. Боротьба в керівництві партії привела до зміцнення єдиновладдя. Режим особистої влади Генерального секре­таря партії, який також прибрав функції глави держави, стає характерною ознакою радянської політико-державної системи майже до середини 50-х років.

У 30-ті роки були знищені залишки державної само­стійності України. Централізація влади, характерна для тоталітарного режиму, призвела до централізації і право­вої системи. Головною тенденцією розвитку права стає перевага загальносоюзного законодавства над республі­канським. Ця тенденція проявлялася в двох напрямках: поширенні прямої дії загальносоюзних нормативних актів і в рецепції відповідних загальносоюзних актів республі­канським законодавством.

Правовим вінцем тоталітарного режиму стали Консти­туція СРСР 1936 року і Конституція УРСР 1937 року. Для історії людської спільноти вони були взірцем політичного цинізму і юридичної догми.

Не менш тяжким виявився даний період і у житті ук­раїнського населення Східної Галичини, Волині, Закарпат­тя, Буковини, Хотинщини і Ізмаїльщини. Розділене між трьома державами, відірване від основного масиву етніч­ної території, воно залишалося вірним історичним прагнен­ням і традиціям українського народу в боротьбі за воз­з'єднання. Про споконвічне прагнення українського наро­ду до національної державності оголосила на весь світ Карпатська Україна. Ставало все більш відчутним, що на-

504

ступний історичний період покладе кінець одній з най­більших історичних несправедливостей по відношенню до українського народу і він навіки возз'єднається в єдиній державі.

Рекомендована література

1. Білас ІТ. Репресивно-каральна система в Україні 1917—1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз.— К., 1994. — Кн. 1.

2. Бенько О.П. Державно-правові аспекти політично­го терору в Україні (1917—1953 рр.).— К., 1994.

3. Вегеш М., Задорожний В. Велич і трагедія Карпат­ської України.— Ужгород, 1993.

4. Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.— К., 1990.

5. Історія адвокатури України.— К., 1992.

6. История государства и права Украинской ССР / Отв. ред. Б.М. Бабий.— К., 1976.

7. Історія держави і права України: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина.— К., 1996.— Ч. 2.

8. Історія України. Нове бачення / Під загал, ред. В.А. Смолія.— К., 1996.

9. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колекти­візація і голодомор: Пер. з анг.— К., 1993.

10. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.— Львів, 1996.

11. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. — К., 1996.—Т. 2.

505

Розділ XVI

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939—1945 рр.)

• Загальний історичний огляд.

• Західноукраїнські землі на першому етапі другої світової війни.

• Державний лад.

• Правоохоронні органи.

• Правова система.

• Загальні висновки.