18 Травня 1918 року приймаетьсяШакон про Державну

варту. Під виглядом "державної варти" відроджувалася поліція. Державна варта підпорядковувалася старостам. На рівні губернії варту очолював помічник-інспектор Держав­ної варти, а на рівні повіту — начальник повітової Держав­ної варти. За законом один вартовий мав припадати на 400 осіб населення.

ПРАВОВА СИСТЕМА

Як і в питаннях формування органів влади і управлін­ня, так і при створенні правової.системи гетьманська ад­міністрація пішла шляхом рецепції тих нормативних актів колишніх режимів, які не суперечили соціально-економіч­ним і політичним інтересам Української держави. Так, 16 травня 1918 року Міністерство праці розповсюдило цир­куляр "Про закони, циркуляри і розпорядження Ро­сійського уряду і Центральної ради", за якими всі акти трудового законодавства, "якщо вони не скасовані Урядом Української Держави", зберігають свою чинність.

До позитивного доробку гетьманської адміністрації слід віднести те, що з перших днів свого існування вона встано­вила правові основи законотворчого процесу. В "Законах про тимчасовий державний устрій України" підкреслюва-лося, що прийнятий закон вступає в силу "від часу, при­значеного для того в самім законі", а скасувати закон можна було тільки силою іншого закону.

Право готувати законопроекти отримували відповідні міністерства^ Законопроект передавався на обговорення до Ради Міністрів, а отримував чинність після затвердження

Гетьмашш.

2 червня 1918 року приймається Закон "Про порядокскладання законопроектів, внесення їх до Ради Міністрів, обговорення, затвердження їх та про форму і порядок ого­лошення законів". Закон встановлював компетенцію Ради Міністрів в процесі законотворчості. Керівництво цим про­цесом покладалося на Державну канцелярію і на Держав­ного секретаря, який особисто подавав законопроекти до Ради Міністрів.

Конституційне право. Основи конституційного пра-ва знайшли відображення в "Законах про тимчасовий дер­жавний устрій України" від 29 квітня 1918 рокуГЦим актом визначалася форма правління, а також система орга­нів влади і управління.

2 липня 1918 року гетьман затверджур. Закон про гро­мадянство Української держави. Під українським грома­дянством розумілася "державно-правова приналежність людини до Української держави, що надає права й обов'яз­ки українського громадянина" (ст.1). Закон забороняв по­двій)™ ^тчтмадр*""™""» {™ 2). Приналежність до громадян­ства визначалась "нульовим варіантом", за яким "усі росій­ські піддані, що перебувають на Україні під час видання цього закону, визначаються громадянами Української дер­жави" (ст. 4). На вибір громадянства відводився один рік (ст. 5). Закон встановлював умови, за яких набувалось українське громадянство (ст. 8, 9, 10, 11). Прохання про надання громадянства розглядав адміністраційний відділ окружного суду, постанову якого можна було оскаржити в Генеральний адміністраційний суд (ст. 13, 14). Кожний прийнятий в українське громадянство приносив присягу на вірність Українській державі (ст. 16). Текст присяги додавався до Закону: "Обіцяю та заприсягаюсь бути зав­жди вірним Українській Державі як своїй Батьківщині, охороняючи інтереси Держави і всіма силами допомага­ючи її славі та розцвіту, не жалкуючи для цього і свого життя.

Обіцяю та присягаюсь не визнавати другої Батьківщи ни, крім Української держави, щиро виконувати всі обов'яз­ки громадянина і коритися її правительству і всім постав­леним від нього властям, завжди маючи на думці, що доб­ро та розцвіт моєї Батьківщини мусить бути для мене вище моїх особистих рахунків".

Найважливішими законодавчими актами в галузі ци­вільного права були закони, які регултсжрт™ рттардіртт. Го­ловна тенденція цих законів — захист права приватної власності. Про це, зокрема, говорить Закон "Про право про­дажу і купівлі земель поза міськими поселеннями".

Законодавство в галузі кримінального права носило відкрито каральну спрямованість. Це підтверджує зміст Закону від 8 липня 1918 року "Про заходи боротьби з роз­ладнанням сільського господарства".

Під кінець існування Української держави в "Грамоті до Українського народу" від 22 жовтня 1918 року П. Ско­ропадський підбив підсумки законодавчої діяльності: "В області внутрішнього життя Наше правительство видало ряд законів, котрі кладуть міцну основу для майбутньої державності України. Було видано закони про громадян­ство, про встановлення Державного Сенату, про заведення двох українських університетів, вироблено законопроект про встановлення Української Академії Наук і Мистецтв; видано було закони, що кладуть міцну основу створенню своєї армії і флоту, поліпшено становище всіх працівників судового відомства, народних учителів і духівництва; ви­дано закон про порядок виборів до земських і міських уста­нови, заведено державний земельний банк і за цей час вида­но більше 400 інших законодавчих актів, метою котрих явля­лось упорядкування політичного і економічного життя України. Наслідки всіх заходів незабаром виявились у загальному підвищенні економічного і культурного добро­буту краю, що являється головною запорукою тривалості самої держави".