Про норманську теорію

Ми не можемо скидати з рахунку ту роль, яку зіграли нормани в організації Київської держави. VIII — IX ст. були добою, коли нормани, під назвою яких об'єднувалось населення Скандинавії — шведи, норвежці, датчани, почали походи на своїх близьких та далеких сусідів. Деякі з них осідали на захоплених землях, інші поверталися з награ­бованим добром до Скандинавії. Згодом окремі групи норманів стали найманим військом. У VIII ст. нормани з'явилися у верхів'ях Волги і, підкоривши фінські племе­на — мерю, мурому, мещеру, опанували Волзьким торго­вельним шляхом.

На початку IX ст. нормани здійснюють ряд вдалих по­ходів на Західну Європу, де вони засновують свої держа­ви: у Франції — Нормандію, на Середземному морі — Норманське королівство. Близькі до цих західноєвропейських подій розповіді наших літописів про створення держави в землі словенів. Так, в "Повісті временних літ" говориться, що в 859 році варяги прийшли із замор'я, "поклали данину на чудь и на словенех; на мери и на веси кривичах". У 862 році ці пле­мена "изгнаша варяги за море", але не змогли самі зорга­нізувати державу і вирішили звернутися до інших варягів за допомогою. На це відгукнулись три брати: Рюрик, Си-неус і Трувор. Рюрик сів у Новгороді, Синеус — в Білоозері, а Трувор — в Ізборську. По смерті братів Рюрик став тут єдиновладним князем. Літопис зазначає межі його воло­дінь: Новгород — у землі словенів, Полоцьк — кривичів, Ростов — мері, Білоозеро — весі і Муром — муроми. Так, на півночі в середині IX ст. постала напівфінська держава — Новгородська, яка охоплювала слов'янські землі (сло­вени, кривичі) та фінські (меря, весь, мурома).

Цей факт дав життя так званій норманській теорії, яка відмовляє східним слов'янам в здатності самостійно ство­рити державу. Підвалини цій теорії заклав Нестор в "По­вісті временних літ", а створили її німецькі вчені — Баєр, Міллер та Шлітцер, які працювали в Російській академії наук, починаючи з 1724 року. Ми не будемо детально зу­пинятись на критиці цієї теорії відносно поляно-руської державності, бо тут її абсурдність очевидна. Задовго до приходу Олега існувала руська державність, що й було вже нами доведено. Значно більше треба попрацювати росій­ським історикам, щоб довести національні витоки своєї дер­жавності.

Звернемося тепер до подій 882 року. Походи на Візан­тію і, особливо, прийняття Оскольдом християнства ви­кликали невдоволення як племінної аристократії, так і про­стого народу. Військові походи вели до збагачення оточення князя. Християнство, яке прийняв Оскольд, ще більше посилювало його особисту владу і, з іншого боку, обмежу­вало владу племінної верхівки. Нова релігія турбувала і волхвів, які з її розповсюдженням могли втратити свій вплив на населення.

Таким чином, сформувалася стійка опозиція з племен-ної верхівки, волхвів і народних мас, які були невдоволе-ними, перш за все, загрозою нової релігії, що забирала у них старих богів, давні звичаї, обряди, традиції. Оскільки влада князя була досить сильною, опозиція починає шукати під­тримку зовні, щоб повалити князя. Підтримку знайшли у язичницького правителя сусідньої слов'янської держави — новгородського князя Олега.

У 882 році, переодягнувшись у купецьке вбрання, дру­жина цього князя з'являється в Києві. Князя Оскольда запрошують на званий обід і там підступно вбивають. На­род приймає цю звістку спокійно, що довгий час було най­більшою загадкою для істориків. У Києві не вибухають ні повстання народних мас, ні протести місцевої аристократії. І все це тому, що всі вони хотіли, щоб у Києві правив язич­ницький правитель, який би не зачіпав їхніх інтересів, не рушив би старої релігії. Таким чином, після вбивства ос­таннього Києвича в Києві встановлюється нова династія — Рюриковичів.

Отже Олег, здійснивши цей переворот, не був творцем держави для полян-русів, як стверджують норманісти. Київ­ська держава існувала вже майже два століття до приходу Рюриковичів. Вона мала свою власну політичну структу­ру — монархію, і Олег не зміг замінити її республікан­ською формою правління, яка існувала в Новгороді, що гово­рило про силу Київської держави. 882 рік — це не рік створення держави у східного слов'янства, а рік династич­ного перевороту, коли замість династії Києвичів на кня­жому престолі з'являється династія Рюриковичів. Усі ці факти дали російському історикові В. Ключевському пра­во стверджувати, що "Руська держава була заснована діяль­ністю Оскольда, а за ним Олега. З Києва, а не з Новгорода пішло об'єднання слов'ян". Значних успіхів досягла Київська Русь в цей час і в міжнародній політиці. Першим важливим заходом князя Олега у цій сфері стала спроба захистити свою державу від нападів сусідів. 300 гривен щорічно сплачувала Київська Русь скандинавам. Певною компенсацією цих матеріальних збитків була данина, яку Київська Русь одержувала від Візантії за угодою, укладеною ще князем Оскольдом. Над­ходила вона далеко не регулярно і, мабуть, саме в цьому слід убачати причину загострення відносин Києва і Кон­стантинополя .

У 907 і 911 роках Олег здійснив успішні походи на Візан­тію, внаслідок чого Русь підписала вигідні для себе догово­ри. Князюванням Олега (882—912 рр.) завершився процес утворення Київської Русі як державної спільності східних слов'ян.