Розділ І

ВСТУП ДО КУРСУ

ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

• Передмова.

• Предмет історії держави і права України.

• Принципи та методи пізнання історико-правових явищ.

• Історіографія історії держави і права України.

ПЕРЕДМОВА

Шановний друже! Ти приступаєш до вивчення дисципліни, яка повинна не тільки задовольнити твої пізнавальні потреби, підвести до вивчення га­лузевих юридичних дисциплін, а й навчити пова­жати свою Батьківщину, свій народ, виховати в тобі дух високої національної свідомості. Навчальний посібник присвячено пізнанню зародження, супе­речливого розвитку та функціонування держав­ності та права українського народу в найрізно­манітніших аспектах їхньої взаємодії.

Коли лектор приступає до читання лекцій, він повинен вирішити ряд проблем. Перша й головна з них — величезний обсяг матеріалу. Адже все, що було в історії держави і права, є суттєвим і необ­хідним для пізнання. Як відібрати найбільш фун­даментальний і узагальнюючий матеріал, як його подати, урахувати різнопланові конкретно-історичні інтерпретації тих чи інших закономірностей?

Друга проблема, яка постає перед лектором, пов'язана з методикою подання теоретичного матеріалу. Його повне засвоєння потребує простих і зрозумілих слів, прагне до образності, щирості і разом з тим вимагає категорійної чіткості, визначеності, певності. Для досягнення цього ви­кладення матеріалу здійснюється на основі системності. Період, який вивчається, поділяється на блоки: загально-історичний огляд, суспільний лад, державний лад, судова система й інші правоохоронні органи, правова система. При необхідності за тією чи іншою темою виділяються додат­кові блоки.

Що таке "історія"? В перекладі з грецької цей термін означає "дослідження", "оповідання", "знання". Ніхто не буде заперечувати, що цінність будь-якого дослідження вимірюється тим, наскільки воно може бути використане практично. Будь-яка наука завжди буде вважатись непов­ноцінною, якщо вона рано чи пізно не допоможе нам жити краще.

Історія прагне до кращого розуміння, завжди перебу­ває в русі, в постійних змінах.

Можливість пізнання історії держави і права України, яке вона в дійсності мала місце, з'явилася перед нами після відродження української державності у 1991 р. Але хіба можливо сьогодні за всіма темами дисципліни, до вивчен­ня якої ми приступаємо, висловити однозначні судження?

Тут виникає третя проблема курсу лекцій: вводити в на­вчальний матеріал тільки те, що отримало ґрунтовне тео­ретичне висвітлення. Ми повинні визнати, що значна час­тина викладеного матеріалу у вітчизняній літературі не знайшла правдивого висвітлення. І це не повинно дивува­ти. Адже сьогодні ми намагаємося подолати однобокість розгляду історико-правових питань з позицій ортодоксаль­ного марксизму, вийти за його межі, врахувати надбання світової історико-правової науки.

Головна робота ще попереду. А оскільки історія завжди в русі до пізнання, було б недоцільно зупиняти навчаль­ний процес з історії держави і права України.

Тому авторську точку зору треба сприймати як одну з можливих, як таку, що підлягає обговоренню, а не є істи­ною в останній інстанції.

В кінці кожного розділу пропонуються роботи відомих вчених, хоч їхні точки зору не завжди збігаються з розу­міннями тієї чи іншої проблеми автором. Але ти займай самостійну позицію. Більше читай. Обмірковуй почуте та прочитане. Сперечайся. Адже саме в суперечці народжуєть­ся істина.

Головним завданням курсу історії держави і права Укра­їни є здійснення ідеї громадянської злагоди, вірніше по­шук її заґальноцивілізаційних засад як в контексті історії, так і в умовах нашого суперечливого і конфліктного сього­дення. Громадянська злагода розглядається як одна із основних цінностей людської життєдіяльності. Вивчаючи минуле державно-правових інститутів, історія держави і права України намагається визначити закономірності їх­нього розвитку, заглянути в майбутнє.

Даний посібник — це не сукупність готових істин. Він знайомить лише з підходами до них, що склалися в сучасній історико-правовій науці. Істину ти маєш здобути сам, про­йти тернистий шлях до неї власним розумом, наполегли­вою і вдумливою працею. Кожен має для себе намалювати картину державно-правового розвитку України, причому відтворити її з елементами власного бачення. Читай і мір­куй. Формулюй і сміливо висловлюй особисту точку зору. Відстоюй і захищай її, адже не виключено, що саме вона започаткує нове бачення тієї історико-правової проблеми, яка ще чекає на вдумливого і глибокого дослідника.

Навчальний посібник з історії держави і права Украї­ни підготовлений з позицій розвитку нашої суверенної дер­жави. Ми виходимо тут із заґальноцивілізаційних за­сад входження України в світову спільноту, аналізу зародження та розвитку державно-правових інститутів, вивчен­ня національної державно-правової традиції.

Тоталітарна радянська система з впертою наполегливі­стю і методичністю вилучала цей матеріал з навчальних курсів, що привело до таких негативних явищ, як "націо­нальний манкуртизм", дистрофія історичної пам'яті, націо­нально-культурного невігластва. Хто ж у світі буде знати і поважати нас, українців, якщо ми самі себе не поважає­мо, бо фактично не знаємо своєї істинної історії і культу­ри! А вона солідна і повчальна, глибока і барвиста, бо тала­новитий і мужній наш народ, бо драматичні події випали на його долю, бо з повагою і миролюбством, відкритістю душі і серця ставиться він до інших народів і культур, щедро ділиться з людством власним історико-культурним на­дбанням.

У радянській історико-правовій літературі пануючою була точка зору, що Україна ніколи не мала власної дер­жавності. І це про країну, яка налічує більше ніж тисячо­літню історію! Інша справа, що ми її майже не знаємо, бо тоталітарна система вперто замовчувала, перекручувала, фальсифікувала історію держави і права України. Істинне знайомство з українською державно-правовою традицією дозволяє стверджувати, що вона зароджувалася і міцніла разом із започаткуванням і розквітом української держав­ності. З занепадом останньої вона втрачала самостійне зна­чення, асимілювалась в російську, польську, австрійську, західноєвропейську і американську державну традицію, знаходила схованку в глибинних пластах народної свідо­мості, але знову і знову відроджувалась, як тільки Україна ставала на шлях відродження суверенітету, незалежності.

Витоки української державної традиції — в культурі Київської Русі, де були закладені основи нашої писемності, мови, історії, літератури, світогляду. Перші русько-україн­ські літописи — "Повість временних літ" та "Слово о пол­ку Ігоревім" — були одночасно й першими нашими державно-правовими вченнями. Вони узагальнювали історич­ний і державотворчий досвід українців-русів, утримували в собі фундаментальні настанови на розбудову держави. Пізніше з'явилася Руська правда, перша писемна пам'ят­ка, в якій відбиваються узагальнення міркувань українців щодо юридичних засад свого розвитку. Згадаймо також конституцію козацької республіки Пилипа Орлика — чи не найперший з документів Європи, який зафіксував пра­ва і свободи громадянина. А козацька республіка часів Богдана Хмельницького показала українську державну традицію як взірець толерантності, демократичності та національної самобутності.

В Україні та за її межами жили і працювали, творили філософські, історичні, історико-правові праці такі всесвіт­ньо відомі діячі культури, вчені як В. Антонович, М. Гру-шевський, М- Драгоманов, М. Костомаров, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко.

Підкреслимо ще раз: осягнення істини багато в чому залежить від того, чи звернешся ти до першоджерел, до праць названих авторів, чи прочитаєш ти роботи, що скла­дають основи історико-правової науки України. Було б добре, якби даний навчальний посібник дав тобі поштовх і викликав пізнавальний і науковий інтерес до цього.

Предмет історії держави і права україни

Що ж являє собою історія держави і права України? Це наукова дисципліна, яка вивчає:

— еволюцію української державної традиції в цілому;

— розвиток механізмів державної влади в Україні;

— зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України.

Кожна наука має свій предмет дослідження: чітко ви­значене коло явищ та закономірностей, які вивчаються. Історія державних і правових феноменів в даному курсі вивчається в певних рамках як часових, так і просторових. Часовими рамками є: момент виникнення державності й теперішній стан державної і правової системи; просторо­вими — територія, яку займала Україна протягом усього історичного часу. Хронологічно цей період охоплює другу половину VI — XX ст.

Історія держави і права України вивчає факти і вияв­ляє закономірності історичного розвитку. її перш за все цікавлять юридичні факти і політичні явища. Вивчаючи закономірності історичного розвитку, вона намагається ви­явити головні причини і наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем. До них належать, го­ловним чином, органи влади, центрального та місцевого управління, юстиції. Організація і діяльність цих органів розглядається як окремо, так і в цілому, в системній єдності, оскільки важливо уявити загальну картину і обставини їхньої еволюції і взаємодії.

В історії права України головна увага приділяється утворенню національної правової системи, вивченню та аналізу джерел права, кодифікаціям. Форми їхні можуть бути різноманітними: правди, статути, грамоти, універсали, права і т. ін. У цьому курсі вивчається процес виникнен­ня та еволюції різних галузей права (кримінального, ци­вільного, процесуального та ін.), зародження та розвиток окремих юридичних категорій (злочин, кара, право влас­ності і т. ін.), аналізується зміст найбільш важливих юри­дичних норм.

У курсі історії держави і права України досліджуються взаємозв'язки державних структур (органів влади, судових органів, управління і т. ін.), правових інститутів (окремих норм, галузей законодавства і т. ін.). Вивчення їх доводить­ся фактично до наших днів, до сучасної держави і права. Історія держави і права України вивчає, зокрема, юри­дичний побут і правову культуру українського народу. Українська держава сформувалася за класичним зразком на основі племінних територіальних об'єднань. Законодав­ство виникло із звичаїв. Ці факти є початковими для ви­вчення процесу держави і право утворення України.

У зародженні та еволюції державно-правових інститутів величезну роль відіграє національний менталітет, який формується в тій сфері людської діяльності, що визначаєть­ся термінами "культура" або "цивілізація".

Цивілізація, її рівень та її цінності впливають на держав­ну організацію суспільства, на процес право утворення. Цивілізаційний підхід до вирішення питання про співвідно­шення держави і економіки виходить з намагання покінчи­ти з марксистською абсолютизацією матеріально-еконо­мічних факторів, з погляду на державу з позиції вирішаль­ного впливу на неї перш за все духовно-моральних і куль­турних елементів суспільного розвитку.

На відміну від формаційної теорії, яка обґрунтовує на­явність тотальної детермінації держави економічними при­чинами, цивілізаційна теорія доводить і існування в такій же мірі загальної детермінації духовними факторами. Ду­ховно-культурні і моральні фактори можуть заблокувати або, навпаки, стимулювати розвиток держави і права.

Національний менталітет українського народу, його дер­жавно-правова традиція формувались під значним впли­вом християнської релігії та Церкви. Ось чому в курсі історії держави і права України досить багато уваги при­діляється еволюції християнства та Церкви, їхнього впли­ву на розвиток державності та права.

Виходячи з особливостей предмету даної науки можна зробити висновок, що історія держави і права України є:

— суспільно-політичною наукою, бо вивчає такі су­спільно-політичні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, бо вивчає правові аспекти су­спільного життя;

— історичною наукою, оскільки вивчає державно-пра­вові явища в їхньому історичному розвитку.

Як і кожна наука, історія держави і права України ви­конує певні функції, які характеризують її теоретичне і практичне значення для розбудови правової демократич­ної держави.

1. Пізнавальна функція зводиться до пізнання та по­яснення історії виникнення та розвитку держави і права України. Незнання минулого не тільки шкодить пізнан­ню сучасного, але і ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти в умовах сьогодення.

2. Прогностична функція виражається в визначенні стійких тенденцій розвитку історико-правових явищ.

3. Виховна функція полягає в формуванні національ­ної свідомості, поваги до українського та інших народів, пат­ріотизму та відданості Батьківщині.

Отже, предметом історії держави і права України є пізнання процесу зародження і розвитку держави та права України, формування української державної традиції, вив­чення державно-правових категорій та інститутів, право­вого становища населення, джерел права та правової сис­теми в їхній історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Важливе значення для опанування предметом історії держави і права має періодизація курсу. Як вже підкрес­лювалось, ми намагаємось відійти від традиційного для марксистської історичної науки формаційного підходу до періодизації. Згідно з цивілізаційною теорією певний період історичного розвитку визначається, як підкреслювалось, не стільки об'єктивно-матеріальними, скільки ідейно-духов­ними, культурологічними факторами, не тільки реально існуючим співвідношенням класових сил, але і накопиче­ними в процесі історичного розвитку й існуючими в рам­ках культури уявленнями про світ, соціальні цінності, сте­реотипи поведінки.

Вивчаючи державу та право, необхідно враховувати не тільки соціальні інтереси і діючі сили, але й нормативну поведінку, історичний досвід минулого. Державна влада повинна розглядатися як невід'ємна частина культури, що дозволить розкрити зв'язки влади і моралі, національного світогляду, символіки і т. ін.

Опираючись на цивілізаційний підхід та пам'ятаючи, що правознавця в історії перш за все цікавлять державно-пра­вові форми, факти і явища, ми пропонуємо таку періодиза­цію курсу:

1. Державність та право Київської Русі (VI — початокXIII ст.).

2. Галицько-Волинське князівство — продовження укра­їнської державної традиції (перша пол. XIII — друга пол.XIV ст.).

3. Українська державність та право в литовсько-руську добу (друга пол. XIV — друга пол. XVI ст.).

4. Українські землі під владою Речі Посполитої (друга пол. XVI — перша пол. XVII ст.).

5. Українська держава та право в роки Визвольної війни (1648—1654 рр.).

6. Українська державність під іноземною зверхністю (друга пол. XVII — XVIII ст.).

7. Україна під імперською окупацією (XIX — початок XX ст.).

8. Відродження Української держави (березень 1917 — квітень 1918 рр.)

9. Українська Гетьманська держава (квітень — листо­пад 1918 рр.)

10. Українська Народна Республіка часів Директорії (ли­стопад 1918 — листопад 1920 рр.)

11. Західноукраїнська Народна Республіка (1918— 1923 рр.)

12. Формування радянської державності в Україні (1917 —1920 рр.)

13. Соціалістична державність і право в Україні (1921 —1929 рр.)

14. Держава і право України в період панування тота­літарного режиму (1929 — 1938 рр.)

15. Держава і право України в роки другої світової війни (1939 — 1945 рр.)

16. Держава і право України в перші повоєнні роки і в період десталінізації (1945 — перша пол. 60-х рр.)

17. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 60-х — середина 80-х рр.)

18. Держава і право України періоду перебудови (1985 — 1991 рр.)

19. Держава і право України на сучасному етапі (1991— 1998 рр.)

Як і будь-яка інша, ця періодизація курсу значною мірою умовна. Але в її рамках вдається розглянути головні дер­жавно-правові зміни і тенденції.

Кожна наука визначається не тільки своїм предметом, але і особливостями її методів та методологічних прин­ципів.