
- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
- •3. Поняття форми мислення. Основні форми мислення.
- •4. Поняття закону мислення. Основні логічні закони.
- •5. Мова логіки. Природні і штучні мови. Мова логіки висловлень і логіки предикатів.
- •6. Поняття як форма мислення. Ознаки предметів. Логічні прийоми утворення понять.
- •7. Зміст і обсяг понять. Види понять.
- •8. Відношення між поняттями.
- •9. Логічні операції з поняттями: узагальнення і обмеження понять.
- •10. Означення понять, способи означень, правила означень.
- •11. Поділ обсягу поняття (класифікація).
- •12. Операції з класами, їх властивості.
- •13. Судження як форма мислення. Судження і речення. Прості судження, їх види та структура.
- •14. Судження із складним суб’єктом, складним предикатом.
- •15. Заперечення суджень. Диз’юнкція, кон’юнкція двох суджень.
- •16. Імплікація двох суджень. Види імплікацій, зв’язки між ними.
- •17. Еквіваленція двох суджень.
- •18. Закони алгебри висловлень.
- •19. Означення предиката. Область визначення і область істинності.
- •20. Дії над предикатами.
- •21.Квантори. Операція навішування кванторів. Висловлення з кванторами.
- •22. Побудова заперечення висловлень з кванторами.
- •23. Відношення логічного слідування предиката. Необхідні й достатні умови.
- •24. Відношення рівносильності предикатів.
- •25. Будова теореми. Види теорем.
- •26. Класифікація категоричних суджень за кількістю і якістю.
- •27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.
- •28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.
- •29. Міркування. Види міркувань. Безпосереднє міркування (перетворення, зворотність, протиставлення предикатові).
- •30. Дедуктивні міркування. Приклади правильних і неправильних міркувань.
- •31. Правила міркувань: правило висновку і правило заперечення.
- •32. Простий категоричний силогізм, його структура.
- •33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
- •34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
- •35. Сумісні та несумісні судження.
- •36. Логічний квадрат і його структура.
- •37. Відношення сумісності та несумісності між судженнями.
- •1. Логіка як наука. Історичні етапи її розвитку.
- •2. Роль мислення в пізнанні. Форми чуттєвого пізнання. Особливості мислення.
33. Правила силогізму: силогізми Barbara і Darii.
Структура силогізмів була обґрунтована ще Аристотелем. В його логіці силогізми називали іменами, в яких голосні літери позначають вид категоричного судження. Основними силогізмами були силогізми Barbara і Darii.
1) силогізм Barbara: міркування, проведене за цим правилом, має таку структуру: умова є кон’юнкцією двох загальностверджувальних висловлень, кожне з яких записане у вигляді імплікації двох предикатів, між якими, зрозуміло, існує відношення логічного слідування, і квантора загальності, який вказує на істинність імплікації на всій області визначення. Висновок першої імплікації становить умову другої імплікації. Висновком такого міркування також є загальностверджувальне висловлення, записане у вигляді імплікації, умовою якої є умова з першої імплікації умови, а висновком є висновок з другої імплікації умови. Таким чином, маємо три предиката на області визначення, які перебувають у відношенні логічного слідування, імплікації між ними істинні на всій області визначення і приймаються за умови, а висновком є імплікація першого та третього предиката, яка також виражає відношення їх логічного слідування і істинна на всій області визначення. Даний силогізм можна записати таким чином:
.
2) структура силогізму Darii:міркування, проведене за правилом силогізму Darii, має таку структуру: умова є кон’юнкцією двох висловлень, перше з яких – загальностверджувальне типу «Кожен M є P» а друге – частковостверджувальне висловлення «Деякі S є M». Висновком є частковостверджувальне висловлення «Деякі SєP». В символічній формі можна записати структуру цього силогізму таким способом:
34. Зрівнювані та незрівнювані судження.
Складні судження виступають у тих же відношеннях, в яких виступають категоричні судження. Складні судження поділяються на зрівнювані і незрівнювані. Зрівнювані судження – це ті складні судження, які складаються з одних і тих же простих суджень, але різняться за логічними термінами. Незрівнюваними називаються складні судження, в яких хоча б одне судження не збігається. Зрівнювані судження мають загальний суб’єкт і предикат. Непорівнювані судження не мають спільного суб’єкта і предиката.Зрівнювані судження в свою чергу поділяються на сумісні і несумісні.
35. Сумісні та несумісні судження.
Зрівнювані судження поділяються на сумісні і несумісні. Сумісні судження – це ті, які виражають одну і ту ж саму думку повністю чи частково. Відношення сумісності поділяють на відношення еквівалентності, логічної підлеглості та часткового співпадання.Сумісні еквівалентні судження виражають одну і ту ж думку, але в різній формі. В таких судженнях суб’єкт однаковий, а предикати різні за формою, але однакові за змістом.Сумісні судження у відношенні логічної підлеглості мають загальний предикат, а їх суб’єкти є поняттями, які знаходяться в стані логічної підлеглості. Сумісні судження часткового співпадання перебувають судження з нерозподіленими термінами, частковостверджувальні або частковозаперечувальні.