- •1. Первіснообщинний лад на території України
- •2. Трипільська культура
- •3. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях.
- •4. Грецька колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Східні слов'яни напередодні утворення держави їх племінні об'єднання
- •6. Праукраїнська держава Руська земля Кий, Аскольд, Дір
- •7. Роль князів Олега, Ігоря, Ольги і Святослава у становленні Київської держави
- •8. Завершення формування Київської держави. Володимир Великий і його реформи. Історичне значення хрещення Русі
- •9. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. Руська правда
- •10. Відновлення могутності київської держави за володимира мономаха
- •11. Політична роздрібненість Київської Русі та її наслідки
- •13. Галицьке і волинське князівства та їх об'єднання Романом Мстиславичем
- •14. Галицьке і волинське князівства за часів Данила Романовича
- •16. Гальцько-Волинське князівство за наступників Данила Романовича
- •21. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •22. Козацько-селянські повстання 16 століття
- •23. Козацько-селянські рухи у 20-30-х роках XVII ст.
- •24. Причини та початок національно-визвольної війни українського народу
- •25. Українсько-московська державна угода 1654 р.
- •26.Державне будівництво під час Національно-визвольної війни. Б.Хмельницький- видатний політик і полководець
- •27. Гетьман Виговський і його спроба унезалежнення України від Москви
- •30. Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- •32. Ліквідація запорозької січі приєднання Криму і північного Причорномор’я до Росії
- •35. Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.
- •36. Діяльність масонських лож і декарбистський рух в Україні
- •37.Кирило-Мефодіївське товаристово. Тарас Шевченко.
- •38. Початок національного відродження в західноукраїнських землях. «Руська трійця».
- •39. Революція 1848-1849 рр в Австрійській імперії та національний рух у західноукраїнських землях.
- •41. Виникнення і діяьність громад у другій половині 19 ст в. Антонович
- •42. Політика російського самодержавства щодо України в другій половині 19 ст.
- •43. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях у другій половині 19 ст
- •44. Політизація національного руху в західноукраїнських землях наприкінці 19 ст
- •46. Культура, освіта, наука України в другій половині 19 ст.
- •47. Україна в роки революції 1905-1907рр. Посилення національного гніту в період реакції
- •49. Перша св1това війна та політичні сили України. Відношення партій і класів до війни. Діяльність союзу визволення україни.
- •50. Формування та бойовий шлях легіону січових стрільців у роки першої світової війни
- •51. Політика царизму на захоплених під час першої світової війни західноукраїнських землях
- •52. Початок української революції. Утворення української центральної ради. М. Грушевський
50. Формування та бойовий шлях легіону січових стрільців у роки першої світової війни
У серпні 1914 р. ГУР у Львові створила Бойову управу УСС, яка звернулася до австрійського уряду з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців (УСС). Запис до УСС проводився на цілком добровільних засадах. Бажаючих вступити виявилось 28 тис. осіб. Основний контингент становили вихованці молодіжних воєнізованих українських організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт». Австрійський уряд, стурбований наявністю такого великого національно свідомого військового формування, зарахував до УСС лише 2,5 тис. осіб. Легіон, який складався з трьох куренів, увійшов до австрійської групи військ генерала Бормана. З наближенням фронту до Львова австрійське командування намагалося кинути непідготовлений легіон у бій. Але тодішній тимчасовий командир Т. Рожанковський відмовився виконати цей наказ. Згодом легіон очолив поручник М. Галущинський. Після прийняття присяги легіон перекинули на Закарпаття. Плани австрійського командування полягали в поступовому знищенні УСС у боях із противником. Окремі підрозділи легіону були переправлені для захисту Верецького й Ужоцького перевалів (вересень 1914 р.). Решті було наказано групами по 20 осіб пробиватися в тил російських військ для здійснення диверсій. Проте такі операції виявились малоефективними, а січовики зазнавали значних втрат. Зрештою австрійське командування змінило свої погляди на долю стрільців, які виявились одними з найбільш боєздатних солдатів австро-угорської армії. У грудні 1915 р. добровольчий Легіон УСС переформували на регулярний полк австрійської армії. УСС відзначились у боях за гору Маківку (березень 1915 р.), у звільненні Галичини від російської окупації. Але бій за гору Лисоню на Тернопільщині (вересень 1916) став останнім для полку УСС. Залишки полку перевели на Волинь, де стрільців зобов’язали допомагати австрійській окупаційній владі поповнювати австрійську армію рекрутами з місцевого населення. Скориставшись цим, січові стрільці відразу розпочали велику освітню роботу. Так, вони організували близько 100 початкових шкіл і працювали там учителями. Після переформування полку в лютому 1917 р. січовики повернулися на фронт під Бережани. У березні – жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням сотника О. Микитки у складі австро-угорської армії, згідно з умовами Берестейського миру 1918 р., здійснив похід у Наддніпрянську Україну (Жмеринка – Херсон – Олександрівськ). На початку жовтня 1918 р. УСС перевели на Буковину, у Чернівці. Після проголошення ЗУНР у листопаді 1918 р. полк передислокували до Львова, де він став ядром Української Галицької армії (УГА).
Наприкінці грудня 1917 р. із колишніх полонених січовиків і вихідців із Галичини у Києві було створено Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Курінь січових стрільців (так він став називатися з початку 1918 р.) повністю підтримав УЦР, ставши однією з кращих частин Армії УНР.
Таким чином, Січові стрільці, взявши активну участь у Першій світовій війні, стали основою майбутньої української армії, як на західноукраїнських землях, так і в Наддніпрянщині, яка до 1921 р. вела непосильну боротьбу, відстоюючи завоювання Української революції.