2.4.3 Обстеження стовбура свердловини
Метою обстеження є визначення глибини вибою i рiвня рiдини, перевiрка стану експлуатаційної колони, фільтрової зони i стовбура свердловини, встановлення наявностi в ньому дефектiв, аварiйного підземного устаткування i зайвих предметiв.
Обстеження стовбура проводять пiсля встановлення герметичностi колонної головки.
Його здiйснюють за допомогою печаток, на яких одержують вiдтиск (слiд) стiнки експлуатаційної колони, фiльтра, зiм’ять, трiщин, кiнцiв обiрваних труб i т. i.
Печатка – це металевий корпус, який знизу i з бокiв покритий пластичною оболонкою (свинець, алюмiнiй) товщиною 8-10 мм, а вздовж корпуса зроблено наскрiзний отвiр, через який прокачується рiдина. Печатку опускають у свердловину на трубах. Застосовують плоску, конусну, унiверсальну або гiдравлiчну печатки.
Плоска печатка має дiаметр оболонки на 10-12 мм менший внутрiшнього дiаметра експлуатацiйної колони; встановлюється одноразово з осьовим навантаженням не бiльше 20 кН. Плоска печатка дає вiдбиток верхнього кiнця аварiйного устаткування у свердловині, тобто вона застосовується для визначення глибини, на якій знаходиться аварійний предмет, і стану його верхнього кінця (рис. 2.28).
Конусна печатка забезпечує одержання вiдбиткiв стiнок свердловини, складних порушень, зім’ять і тріщин, причому дiаметр широкої частини повнорозмiрної печатки на 6-7 мм менший внутрiшнього дiаметра колони, а наступнi типорозмiри печаток мають дiаметри, що зменшуються кожний на 6-12 мм (рис. 2.29).
Рис. 2.28 – Печатка плоска |
Рис. 2.29 – Печатка конусна |
Унiверсальна печатка ПУ-2 вiдрiзняється тим, що має змiнний ґумовий стакан i алюмiнiєву оболонку, які надіваються на циліндричний корпус. Навантаження на печатку повинно складати 15-20 кН.
Гiдравлiчна бокова печатка має ґумовий елемент довжиною 4 м, спрацьовує вiд створення, протягом 5 хв закачуванням рідини в труби, тиску до 1,2 МПа, за рахунок якого ґумовий елемент притискується до колони (дiаметр 146 мм), а відтак тиск зменшують (до атмосферного тиску на поверхні) і піднімають печатку. Гідравлічна печатка дає чiткіше уявлення про характер i конфiгурацiю пошкодження колони.
Якщо наявнiсть дефектiв (повздовжніх тріщин, пропусків у різевих з’єднинах тощо) в колонi, по яких надходить вода, визначити печатками не вдається, то фiльтр перекривають пробкою (пiсок, глина на 5-10 м вище нього) або пакером, а потiм опресовують верхню частину колони на герметичність. Якщо колона не герметична, то слід визначити місце і характер дефекту, усунути його і після цього проводити подальші роботи.
Обстеження колони перед початком ремонтно-ізоляційних, ловильних робіт і перед переходом на нижчерозміщені пласти є обов’язковим, оскільки невиявлені дефекти можуть призвести до значних ускладнень.
Визначення глибини вибою і рівня рідини у свердловині здійснюють за допомогою апарату Яковлева, а також агрегатів Азінмаш-8А, -8Б, -45, ЗУДС.
Контроль технічного стану свердловин передбачає:
а) визначення місцезнаходження муфт в обсадних трубах і НКТ;
б) прив’язування діаграм геофізичних досліджень свердловин до їх характерних елементів;
в) контроль за опусканням свердловинних приладів у свердловини;
г) виділення інтервалів перфорації;
д) вимірювання змін внутрішнього діаметра обсадних труб і НКТ;
е) виявлення пошкоджень типу розривів і тріщин з поздовжньою і поперечною орієнтацією;
є) виявлення інтервалів інтенсивності корозії труб і наскрізного проржавіння;
ж) виявлення заколонних перетікань.
Для здійснення цих робіт застосовують локатор муфт, диференціальний локатор магнітних аномалій, локатор втрати металу, індукційний дефектомір, апаратуру механо-акустичного каротажу.
Магнітні локатори застосовують для визначення місцезнаходження муфт (замків) обсадних труб, магнітних міток, розривів, потовщень, інтервалів перфорації і ін. Але найчастіше локатори муфт застосовують для точного визначення місця встановлення перфоратора, торпеди або іншого апарату.
Гамма-товщиномір, який входить до складу комплексного свердловинного приладу – дефектоміра-товщиноміра, дає змогу визначати середню товщину стінки обсадних труб з точністю до 0,25мм, встановлювати місцезнаходження з’єднувальних муфт (замків), центрувальних ліхтарів, інтервалів перфорації і місць прориву колони. Під час безперервного переміщення цього приладу в стовбурі свердловини записується кругова цементограма і товщинограма, а в разі зупинки його на заданій глибині – дефектограма, які характеризуються зміною інтенсивності розсіяного гамма-випромінювання по колу.
Для вивчення технічного стану обсадних колон застосовують також електромагнітний профільограф, калібромір, профілемір, мікрокаверномір і індуктивні дефектоміри. Дані про товщину і внутрішній діаметр обсадних колон, одержані цими приладами, використовують і для інтерпретації діаграм радіоактивного каротажу, гамма-каротажу, цементограм, результатів вимірювань дебітоміром тощо.
У даний час відсутні прості і надійні методи контролю за станом горизонтальної ділянки стовбура в горизонтальній свердловині, що працює. Для цієї мети відоме застосування вибійних рушіїв малого діаметра і колони гнучких труб, які дають змогу проникнути в горизонтальну ділянку стовбура, наприклад для здійснення потокометричних досліджень або промивань піщаних пробок. Як рушій може бути ґвинтовий електродвигун, який є двигун-насосом з ротором у вигляді шнека, що прокачує через внутрішню порожнину насоса свердловинну рідину і використовує її реактивну віддачу. Таким рушієм може бути також модифікований лінійний електродвигун, основним елементом конструкції його є обсадна колона труб (подібно до монорейки для швидкісних залізничних експресів на повітряній подушці). Гнучкі труби поки що характеризуються малим терміном служби (за даними розробників до 30 спуско-підіймань).