4.2Методика визначення об`єму ремонтних робiт за мiжремонтним перiодом

Згiдно з цiєю методикою на основi тривалостi мiжремонтного перiоду роботи свердловин планують кількість зупинок свердловин з урахуванням можливостi сумiщення одних видiв ремонту з iншими або ремонту пiдземного устаткування з ремонтом наземної технiки.

Кількість зупинок у зв`язку iз проведенням геолого-технiчних заходiв (оброблення привибiйної зони, дострiлювання отворiв перфорацiї тощо) визначають у вiдповiдностi з планом проведення таких заходiв. Цей план складається на основi вивчення умов роботи кожної свердловини з метою обгрунтування виду заходу, який повинен бути здiйснений для пiдвищення ефективностi роботи свердловини, та термiну проведення цих заходiв.

Загальнi витрати часу на ремонт i на проведення геолого-технiчних заходiв планують, виходячи iз норм часу (на один ремонт, захiд) та кількості ремонтiв (заходiв). Для скорочення тривалостi простоювань свердловин у планi здiйснення геолого-технiчних заходiв звичайно сумiщають або один з iншим, або з ремонтними роботами пiдземного i наземного устаткування.

Тодi визначають календарний плановий фонд часу дiючих свердловин по кількості свердловин на початок планового перiоду з врахуванням перебігу кількості свердловин (прибуття i вибуття) по мiсяцях згiдно з проектом розробки родовища та переведенням свердловин iз одної категорiї в iншу, iз недiї в дiючий фонд, з одного способу експлуатацiї на iнший, iз бурiння.

Сумарний плановий (розрахунковий) час експлуатацiї всiх свердловин C_e.р визначають як рiзницю мiж календарним розрахунковим часом дiючого фонду свердловин С_д.р та сумарною тривалiстю планових (розрахункових) простоювань С_пр.р, тобто

. (1.31)

У результатi визначають плановий (розрахунковий) коефiцiєнт експлуатацiї свердловин

. (1.32)

5Визначення оптимальної кількості ремонтних бригад

Може статися, що навіть за умови підвищення продуктивності праці наяв­ні бригади не в змозі виконати необхідний об’єм ремонтних робіт, або на під­приємстві виявляються зайві бригади, для яких не вистачає об’єму ремонтних робіт. У таких випадках необхідно визначати оптимальну кількість ремонтних бригад на наступний рік. Це можна здійснити за трьома методиками.

5.1Методика на основі аналізу балансу використання календарного фонду часу ремонтних бригад

Оптимальну кількість ремонтних бригад з урахуванням кращої організації робіт, підвищення продуктивності праці і покращення якості ремонтів можна визначити за формулою:

(1.33)

де Р – планова кількість ремонтів; Р_орг – кількість ремонтів, які можна забезпе­чити за рахунок скорочення організаційних непродуктивних простоїв; Р_пр – кіль­кість ремонтів, які можна забезпечити за рахунок підвищення продуктивності праці; Р_пов – кількість повторних ремонтів, N_{р –} середня кількість ремонтів, що припадають на одну бригаду, при взятому середньому коефіцієнті змінності роботи бригад.

Планова кількість ремонтів

Р = Р_пл + Р_оч, (1.34)

де Р_пл – кількість планових ремонтів по всьому експлуатаційному фонду (див. визначення вище); Р_оч – кількість ремонтів, які необхідні для виведення сверд­ловин із простою (із очікування здійснення ремонту).

Кількість ремонтів Р_оч, які необхідні для ліквідації фонду, що простоює визначається за коефіцієнтом частоти ремонтів к_ч за формулою:

Р_оч = Ф_прк_ч, (1.35)

де Ф_пр – середньорічний фонд свердловин, що простоює в очікуванні поточного ремонту за минулий рік.

Кількість ремонтів Р_орг, яку можна забезпечити за рахунок скорочення організаційних простоїв, визначають за формулою:

, (1.36)

де t_{н –} сума непродуктивного часу, який скорочується, за видами робіт;  – три­валість одного ремонту.

Кількість ремонтів Р_пр, які можна забезпечити за рахунок збільшення про­дуктивного часу бригад, визначається за формулою:

, (1.37)

де t_пр – сума часу скорочених простоїв за видами робіт.

Аналіз показує, що із загальної кількості виконаних ремонтів до 4% ре­монтів виконуються не якісно і здійснюються повторно. Змагання за якість ре­монтів забезпечує відсутність повторних ремонтів Р_пов, а за рахунок цього збільшується кількість якісних ремонтів.

Отже, оптимальна кількість ремонтних бригад визначається на основі аналізу балансу використання календарного фонду часу ремонтних бригад.

Дальше методика дає змогу визначити:

1) кількість бригад, яка забезпечить повну ліквідацію простоїв свердловин в очікуванні ремонту;

2) економічно доцільну кількість ремонтних бригад.

Щоденний вихід свердловин із експлуатації підлягає закономірностям розподілу випадкових величин. Якщо за добу в середньому вибуває із екс­плуатації N_св свердловин, фактична кількість ремонтних бригад становить N_бр, причому N_бр N_св, і фактична тривалість одного ремонту є більшою доби, то, зрозуміло, що в такій ситуації неминучими є простої свердловин в очікуванні ремонту і з цієї причини недобори нафти (газу). Із аналізу балансу часу простоїв свердловин і часу роботи ремонтних бригад визначають кількість бригад, які забезпечують повну ліквідацію простоїв свердловин.

Але організація додаткової кількості бригад вимагає додаткових капіталь­них коштів на придбання піднімачів та іншого ремонтного обладнання і збіль­шення експлуатаційних витрат (зарплата, амортизація, електроенергія, деемуль­сація, перекачування нафти). Зіставляючи витрати з приростом видобутку наф­ти, можна встановити економічно доцільну кількість ремонтних бригад, при­чому в якості критерію оптимізації вибирають коефіцієнт експлуатації сверд­ловин, тобто забезпечують досягнення найбільшої його величини.