Заняття друге

Тема 4. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина

1. Класифікація прав і свобод людини і громадянина

2. Особисті права і свободи людини та проблеми їх конституційного забезпечення

3. Політичні права і свободи громадян в умовах демократичного державотворення

4. Економічні, соціальні, культурні та інші новітні конституційні права людини

5. Обов’язки як елемент правового статусу особи

6. Гарантії прав і свобод людини і громадянина

1. Класифікація прав і свобод людини і громадянина

Конституція нормативно не розділяє права і свободи людини і громадянина на будь-які групи. Однак на основі теоретичного аналізу широкого спектру конституційних і міжнародних норм основоположний конституційно-правовий інститут прав і свобод може бути підданий (з певною часткою умовності) досить розгалуженої класифікації. Підходів до класифікації за різними критеріями існує безліч, ми наводимо лише один з варіантів.

А. Саме загальне поділ прав і свобод - поділ їх на права людини і права громадянина - пов’язано з дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як член громадянського суспільства людина рівноправний з усіма іншими, але як член політично організованого суспільства він рівноправний тільки лише з тими, хто, як і він, належить до цієї держави, і в нього більше прав і обов’язків у своїй країні, ніж у тих, хто до цієї держави не належить (детальніше про інститут громадянства мова нижче). Відмінність між правами людини і правами громадянина проглядається і у формулюваннях основних та інших законів держави. Для позначення суб’єкта прав людини вживаються такі вирази, як "кожен", "все", "ніхто" або безособові "визнається право", "гарантується свобода" і т. п. Стосовно ж до прав громадян на це прямо вказується з використанням термінів "громадянин", "громадяни" (в деяких державах вказується приналежність до нації - "всі німці", "кожен іспанець" і т. п., виходячи з того, що нація в таких державах розглядається як не етнічна, а політико-державна спільнота).

Б. Поняття право і свобода в значній мірі синоніми (а часто їх ототожнюють). Але іноді між ними проводиться відмінність. Терміном "свобода" позначається більш широка можливість індивідуального вибору без вказівки на його конкретний результат (свобода думки і слова, свобода пересування і т. д.). Коли мова йде про права, то більш-менш визначений і суб’єкт, тоді як свободи зазвичай звернені до невизначеного кола осіб. "Свобода" - поняття більш загальне і нерідко під свободою розуміється група прав (зокрема, політичних). Нездоланний кордон між правами і свободами провести неможливо. Більш того, безпосередньо в Конституції те чи інше право може бути включено до складу волі.

В. Іноді підрозділяють права і свободи на індивідуальні та колективні (солідаристські). Більшість прав і свобод людини і громадянина індивідуальні, хоча можуть здійснюватися і колективно, тоді як колективні права і свободи індивідуально здійснені бути не можуть. До колективних належать право на об’єднання, свобода зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, право на страйк.

Г. Можливий розподіл прав та свобод на основні і додаткові (за допомогою яких реалізуються основні). Так, право громадян на участь в управлінні справами держави реалізується в тому числі і через право громадян обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, брати участь у здійсненні правосуддя, вступати на державну службу; право на недоторканність приватного життя конкретизується в праві кожного на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень; свобода пересування, вибору місця перебування і проживання підкріплюється правом кожного вільно виїжджати за межі України і правом громадян безперешкодно повертатися в Україну.

Д. З певною часткою умовності права і свободи можна поділяти на загальні (що належать більш-менш широкому колу осіб) і особливі (приватні), що належать значно меншому колу осіб. Наприклад, якщо права пенсіонерів розглядати як загальні, то права пенсіонерів-інвалідів, військових пенсіонерів - як особливі; права державних службовців - як загальні, права помічників депутатів, працівників прокуратури - як особливі. Права, що належать одній і тій же групі осіб, в одних випадках можуть розглядатися як загальні, а в інших - як особливі.

Е. У залежності від ступеня абсолютизації і можливість обмеження державою виділяють абсолютні права і свободи (тобто ті, які ні за яких умов не можуть бути обмежені) і права та свободи, що підлягають законодавчому обмеженню. До перших відносяться право на життя, гідність особи, право на житло, на судовий захист, свобода совісті, свобода підприємницької діяльності, недоторканність приватного життя та ін. До других - свобода преси, свобода пересування, право власності, таємниця листування та ін.. Відзначимо існування точки зору, що сьогодні абсолютних прав і свобод практично немає - не дивлячись на неможливість (заборона) нормативного обмеження прав і свобод цієї групи, в сучасних умовах (військової і соціальної нестабільності, нездатності держави забезпечити належний правопорядок і безпеку громадян, недосконалості законодавства, всі більше загострюються екологічних проблем тощо) практично всі права і свободи можуть бути фактично обмежені в тій чи іншій мірі.

Ж. Найбільш розробленою і традиційною є класифікація прав і свобод людини і громадянина за сферами життєдіяльності, прояви цих прав і свобод. Саме ця класифікація оформлена нормативно в численних міжнародно-правових актах, таких як Статут ООН 1945 р., Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р ., Статут Ради Європи, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. та ін. За вказаним критерієм права і свободи людини і громадянина об’єднують у три групи:

1) особисті (громадянські) права і свободи - це права і свободи, які становлять першооснову конституційно-правового статусу особи, надають конституційний захист всіх сфер приватного життя людини (коло інтересів і потреб, думки, судження, записи, щоденники, соціальні зв’язки, інтимні сторони життя тощо, всього того, що в американському конституційно-правовому лексиконі позначається утвердженим і складно перекладаються на українську мову терміном "прайвесі") від непомірного та неправомірного втручання держави та інших осіб. Більшість з цих прав і свобод носить природний і абсолютний характер і надається всім членам українського суспільства незалежно від наявності або відсутності громадянства України;

2) політичні права і свободи - це права і свободи, які забезпечують участь особистості (як індивідуально, так і спільно з іншими особами) у житті суспільства і держави, у тому числі у формуванні та здійсненні публічної влади. На відміну від особистих прав політичні права і свободи належать тільки громадянам;

3) економічні, соціальні та культурні права і свободи - це права і свободи, які забезпечують реалізацію і захист життєвих потреб людини в економічній, соціальній та культурній сферах. Права і свободи цієї групи, як і особисті права і свободи, які не залежать від громадянства і належать кожній людині. На відміну від особистих і політичних прав і свобод (прав людини першого покоління), сформульованих лідерами перші буржуазно-демократичних революцій, концепція економічних, соціальних і культурних прав і свобод стала розроблятися значно пізніше - після Другої світової війни. Тому цю групу прав і свобод іноді називають правами людини другого покоління. Багато права даної групи носять позитивістський характер і деталізуються в галузевому законодавстві - трудовому, пенсійному, сімейному, житловому та ін.