1. Розкрийте значення культурно-історичної концепції л.С. Виготського для патопсихології.

У культурно-історичної теорії психічного розвитку людини, створеної Л.С. Виготським в кінці 20-х - початку 30-х рр.., Їм широко використовувалося поняття колективної діяльності, наявність якої цілком природно увазі і поняття колективного суб'єкта (йому відповідав колектив дітей, відповідала група, що складається з дітей і дорослих). Згідно Л.С. Виготському, індивідуальна діяльність похідна від колективної діяльності. Перехід від одного типу діяльності до іншого є процесом інтеріоризації.

Так, він писав про те, що психічні функції "спершу складаються в колективі у вигляді відносин дітей, потім стають психічними функціямиособистості".

Свій спільний генетичний закон психічного розвитку він формулював наступним чином: "Будь-яка вища психічна функція в розвитку дитини з'являється на сцені двічі спершу як діяльність колективна, соціальна ... другий раз як діяльність індивідуальна ...".

Поняття зони найближчого розвитку, введене в психологію Л.С. Виготським, певною мірою пояснює зміст процесу походження індивідуальної діяльності з колективною.

Для Л.С. Виготського як психолога виникнення в історії людського суспільства трудової, гарматної (тобто практичної) діяльності та спілкуваннялюдей означало разом з тим і виникнення у них особливої структури психічних процесів. Істотні компоненти цієї структури це знаряддя-засобу у формі зовнішніх знаків і словесних значень, опосредствующих і визначають перебіг цих процесів, які тим самим стали людською свідомістю. Це було першим кроком Л.С. Виготського і його співробітників у використанні історико-соціологічного поняття діяльності з метою розробки відповідного психологічного поняття.

Далі Л.С. Виготський приступив до вирішення складної проблеми зв'язку знаків і словесних значень (тобто зв'язку свідомості) з практичними діями, він розкрив генетичне коріння оречевленія цих дій і коріння виникнення у промові, що включається в практичні дії, предметної віднесеності. Це бувдругий важливий крок Л.С. Виготського в конкретизації та розвитку вже психологічного поняття діяльності саме поняття, оскільки відповіднийтермін їм і його співробітниками ще не застосовувався (цей крок був зроблений у початковий період створення культурно-історичної теорії).

2. Висвітлить особливості мотивація і патологія сприйняття при психічних захворюваннях.

Психічні розлади, захворювання — хвороби, які характеризуються порушенням психічної діяльностілюдини внаслідок розладів функцій головного мозку. До психічних хвороб відносять зокрема:

- шизофренію(при шизофренії можуть виникати галюцинації, мнимі сприйняття без об'єкта, частіше це псевдогалюцинації, слухові галюцинації, що коментує характеру, що обговорює пацієнта в третій особі.)

- маніакально-депресивний психоз

- параною

- олігофренію

- епілепсію

- реактивні стани тощо

Сприйняття, також як і відчуття розподіляються по органах почуттів: зорові, слухові, смакові, дотикальні, нюхові. Порушення сприйняття приймають при психічних захворюваннях різні форми. Зі специфічних і патологічних змін сприйняття виділяють: ейдетизм, ілюзії, галюцинації, дереалізаційні й деперсоналізаційні порушення сприйняття, агнозії.

ЭЙДЕТИЗМ – слід тільки що що закінчився порушення в якому-небудь аналізаторі у вигляді чіткий і яскравий образи.

ІЛЮЗІЇ – це перекручене сприйняття реального об'єкта.

ГАЛЮЦИНАЦІЇ – сприйняття, що виникають без наявності реального об'єкта, що супроводжуються переконаністю в тім, сто даних об'єктів тепер і в даному місці дійсно існує.

Ілюзії являють собою відхилення сприйняття конкретного сприйманого об'єкта за формою, кольору, величині, консистенції, константності, далекості від сприйманого. Зорові ілюзії проявляються у вигляді перекручування зорового образа. Слухові ілюзії характеризуються порушенням сприйняття реальних шумів, звуків, які можуть сприйматися як мовлення або інші звуки. Смакові – проявляються видозміною звичайного для об'єкта смаку (поява «присмаку»); нюхові ілюзії – заходу. У клінічній практиці нерідкі появи дотикальних (тактильних, болючих, температурних) ілюзій, що формуються на базі реальних відчуттів. Звичайно появі ілюзій сприяють якої-небудь фізіологічної або психологічні (афективні) особливості.

До особливого виду зорових ілюзій ставляться дереалізаційні розлади, при яких істотно змінюється сприйняття об'єктом. До них ставляться:

Мікропсія – розлад сприйняття у вигляді зменшення розмірів навколишніх предметів.Макропсія - розлад сприйняття у вигляді збільшення розмірів навколишніх предметів. Дисмегалопсія – розлад сприйняття у вигляді подовження, розширення, скошеності, перекрученности навколо осі оточення предметів. Порропсія – розлад сприйняття у вигляді зміни відстані, що відокремлює предмет від хворого при незмінних розмірах самого об'єкта.

Найбільш яскравими порушеннями процесу сприйняття вважаються галюцинації, які істотно міняють поводження людини й можуть служити хворобливими побудниками з діями.

Обмани сприйняття найчастіше виявляються у появі галюцинацій. Важливо мати на увазі, що такі чисто патологічні симптоми, як галюцинації, а також нав'язливі ідеї і хворобливий нестримний потяг часто спостерігаються і в людей, яких не можна визнати психічнохворими. З іншого боку, при безперечному розвитку психічної хвороби може спостерігатися вражаюче збереження логічних операцій, доцільна практична і професійна діяльність і відома ступінь художньої творчості.