3. Пояснить в чому полягає особливості «функціональних проб».

Функціональна проба — це точно дозований вплив на організм різних факторів, який дозволяє вивчити реакцію фізіологічних систем на той чи інший вплив і дає змогу отримати уявлення про функціональний стан організму в умовах активної життєдіяльності.

Психологічне дослідження в клініці може бути прирівняне до "функціональної проби" - Методу, що широко використовується в медичній практиці і полягає у випробуванні діяльності якого-небудь органу. У ситуації психологічного експерименту роль "функціональної проби" можуть грати ті експериментальні завдання, які актуалізують розумові операції, якими користується людина в своїй життєдіяльності, його мотиви, які спонукають цю діяльність.

Функціональні проби застосовуються як в спортивній медицині так і деяких методах діагностики конкретних захворювань. Проводять функціональні проби з метою оцінки стану якоїсь конкретної системи організму чи органу.

Різновиди функціональних проб:

Проби для оцінки центральної нервової системи

• Проба Ромберга

• Пальце-носова проба

Проби для оцінки вегетативної нервової системи

• вимірювання шкірно-судинної реакції.

• Ортостатична проба

• Кліностатична проба

• Проба Ашнера

Проби для оцінки нервово-м'язової системи

• Кистьова динамометрія

• Станова динамометрія

• Статична витривалість м'язів, що згинають кисть

• Статична витривалість м'язів черевного пресу.

Проби для оцінки системи дихання

• Проба Розенталя

• Проба Шафрановского

• Проба Штанге

• Проба Генчі

• Комбінована проба Серкіна

• Проба із затримкою дихання при гіпервентиляції

Проби для оцінки серцево-судинної системи

• Індекс Кердо

• Пульсометрія

Дуже часто для оцінки функціонального стану і функціональних здібностей серцево-судинної системи використовують проби з навантаженням:

• Гарвардський степ-тест

• Проба Мартіне-Кушелевського

• Комбінована проба Летунова

Розглянемо декілька прикладів функціональних проб.

1. Проба Ромберга — неврологічний тест за допомогою якого оцінюють статичну координацію людини, зокрема при підозрі на алкогольне сп'яніння. Проба Ромберга базується на принципах того, що індивід для збереження рівноваги свого тіла повинен використовувати як мінімум два з трьох наступних елементів: пропріоцептивну чутливість (здатність відчувати положення свого тіла в просторі); вестибулярну функцію (здатність відчувати позицию своєї голови в просторі) та зір (за допомогою якого коригуються дії при зміні положення тіла).

Процедура проведення проби:

Існує проста і ускладнена проба Ромберга:

• Простра проба проводиться коли пацієнт стоїть із здвигнутими стопами ніг, руки вперед, пальці рук роздвинуті, очі закриті.

• Ускладнена проба більш інформативна, при ній вимагається зняти взуття. Приймається вихідне положення стоячи на одній нозі, друга нога зігнута в коліні вперед і доторкається підошвою стопи до колінного суглобу опорної ноги, руки вперед, пальці рук роздвинуті, очі закриті.

При оцінці проби Ромберга звертається увага на ступінь стійкості (чи стоїть людина нерухомо, гойдається), тремтіння повік і пальців (тремор), і головне, тривалість збереження рівноваги. Збереження стійкої пози більш ніж 15 с без тремору оцінюється як норма; невеликий тремор повік і пальців при утриманні пози за 15 с — задовільно; якщо поза утримується меньш ніж 15 с — незадовільно.

2. Проба Штанге — функціональна проба з затримкою дихання під час вдиху, для оцінки дихальної функції.

Проба виконується в положенні сидячи. Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний) вдих і затримати дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). Тривалість часу перерви у диханні відлічують секундоміром. В момент видиху секундомір зупиняють. У здорових, але нетренованих осіб час затримки дихання коливається у межах 40-60 сек. у чоловіків і 30-40 сек. у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-120 сек. у чоловіків і до 40-95 сек. у жінок.

3. Гарвардський степ-тест - функціональний тест, який дозволяє кількісно оцінити відновлювальні процеси після фізичного навантаження, а також використовується для виявлення і діагностування серцево-судинних захворювань. Чим швидше частота серцевих скорочень повертається до стану спокою, в тим кращій фізичній формі знаходиться організм людини.

Тест був розроблений в Гарвардському університеті США у 1942 році.

Процедура проведення тесту:

Для того, щоб провести гарвардський степ-тест, задається фізичне навантаження у вигляді сходження на сходинку. Для чоловіків висота сходинки має бути рівною 50 см, для жінок - 43 см. Необхідно протягом 5-ти хвилин, виконувати вправу по сходженню на сходинку з частотою 30 разів в 1 хвилину. Кожен підйом та спуск складається з наступних дій:

• підйом однієї ноги на сходинку

• людина стає двома ногами на сходинку і приймає вертикальне положення

• опускається на підлогу нога, з якої починалося сходження

• опускається друга нога на підлогу

Одразу після закінчення вправи, людина, яка проходить тест, сідає і у неї тричі вимірюють частоту пульсу протягом 30 с, перший раз за проміжок від 60-ї до 90-ї с, другий — від 120-ї до 150-ї с і далі — від 180-ї до 210-ї с. Результати тестування отримуються після підрахунку індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ):

ІГСТ = t × 100 / ((f1 + f2 + f3) × 2),

де t — час сходження на сходинку в секундах, f1 + f2 + f3 — число серцевих скорочень у зазначені вище періоди часу відновлюваного періоду. Величина 100 необхідна для того, щоб отримати цілі значення ІГСТ.

Білет №5