Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Answers to Konevskij Word 2003.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
764.42 Кб
Скачать

1.Охарактеризуйте структуру первинного та вторинного дефекту.

Виходячи з ідеї про системну будову дефекту, Л.С. Выготский запропонував розрізняти в аномальному розвитку дві групи симптомів: первинні – порушення, безпосередньо витікаючі з біологічного характеру хвороби (порушення слуху, зору, ДЦП, локальні поразки окремих кіркових зон), і вторинні, виникаючі унаслідок взаємодії первинних симптомів з особливостями соціального розвитку. Первинний дефект може мати характер недорозвинення або пошкодження. Вторинний дефект, на думку Виготського, є основним об'єктом в психологічному вивченні і корекції аномального розвитку.

До ПЕРВИННОГО дефекту відносять часткові і загальні порушення центральної нервової системи, а також невідповідність рівня розвитку віковій нормі (недорозвинення, затримка, асинхронії розвитку, явища ретардації, регресу і акселерації, порушення міжфункціональних зв'язків). Виявляється первинний дефект у вигляді порушень слуху, зору, паралічу, порушень розумової працездатності, мозкових дисфункцій.

ВТОРИННИЙ ДЕФЕКТ виникає в ході розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку в тому випадку, якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень, а, навпаки, обумовлює відхилення в особовому розвитку.

2. Розкрийте сутність «зсуву мотиву на ціль» як механізму утворення патологічних рис. Ускладнення мотивів, їх опосередкованість та ієрархічна по­будова починається у дитини вже у дошкільному віці і відбу­вається далі протягом усього життя: мотиви втрачають свій без­посередній характер, починають опосередковуватися свідомо поставленою метою, відбувається підпорядкування одних моти­вів іншими.

Наприклад: бажання оволодіти якоюсь професією як загаль­ний мотив поведінки включає у себе цілу низку часткових: ово­лодіти потрібними знаннями, засвоїти певні навички та ін.

Кожна з цих цілей, у свою чергу, розбивається в реальній дія­льності на низку дрібніших, які і визначають у кожному конкрет­ному випадку поведінку людини. Тому діяльність людини відпо­відає завжди не одній, а декільком потребам і відповідно спонукається декількома мотивами. Однак у конкретній діяльно­сті можна виділити провідний мотив. Саме він надає усій пове­дінці певного сенсу. Наприклад Вживання алкоголю не входить до природних потреб людини і саме по собі не має спонукальної сили. Тому спочатку його вживання викликається іншими мотивами (відзначити день наро­дження, весілля). Спочатку вживання алкоголю викликає підви­щений настрій, активність, стан сп'яніння притягує багатьох і як засіб полегшення контактів. З часом може з'явитись прагнення знову і знову відчути цей приємний стан: воно може почати опредметнюватись в алкоголі і людину починають приваблювати вже не самі по собі події (святкування, зустріч друзів тощо), а можливість вживання алкоголю. Алкоголь стає самостійним мо­тивом поведінки, він починає спонукати самостійну діяльність, і тоді вже самі події стають приводом. Відбувається той процес, який О. М. Леонтьєв називає «зсув мотиву на мету», формується новий мотив, який спонукає до нової діяльності, а відповідно, і нова потреба (в алкоголі).

Зсув мотиву на мету тягне за собою усвідомлення цього моти­ву, оскільки щодо діяльності мотив відіграє смислотвірну роль. Прийняття алкоголю набуває певного особистісного смислу. Та­ким чином, механізм зародження патологічної потреби спільний з механізмом її утворення в нормі. Але хвороба створює інші, ніж у нормальному розвитку, умови для подальшого її формування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]