3. Опишіть основні принципи психолого-педагогічної експертизи

Психолого-педагогічна експертиза (П.-п.е.)— міждисциплінарне дослідження, у процесі якого використовуються спец, знання із суд. психіатрії і суд. психології, необхідні для вирішення питань, що виникають у суд.-слідчій практиці щодо осіб (обвинувачуваних, підозрюваних, потерпілих, свідків), псих. стан яких перебуває на межі псих, норми і патології.

Принципами П.-п. е. є:

спільна діяльність психолога та психіатра на всіх етапах експерт, дослідження;

застосування специф. методів, що склалися у психології та психіатрії;

розробка експерт, висновків на основі зіставлення та інтеграції даних психол. і психіатр. дослідження.

Специфіка предмета П.-п. е. полягає у встановленні особливостей взаємодії та взаємовідношень психопатол. і психол. факторів, які визначають своєрідність характеру псих, діяльності й поведінки підекспертних осіб у моменти, що цікавлять слідство й суд. У психол.-психіатр. дослідженні за допомогою психіатр. аналізу розкриваються анормальні, патол. особливості психіки особистості підекспертного, дається їх діагностична кваліфікація, визначаються нозологія (природа) псих. патології і ступінь її вираженості, відмежовуються хворобливі (психопатологічні) й нехворобливі форми виявів поведінки та якостей особистості.

При встановленні псих. станів на межі норми і патології (за наявності нерізко виражених псих. розладів, які не виключають осудності особи) психолог досліджує особливості функціонування регулятивних систем психіки: пізнавальні процеси (пам'ять, увагу, мислення); емоційно-мотиваційну та інтелект, сфери; механізми особистісної регуляції псих, діяльності. Психолог також визначає індивідуально-психол. особливості підекспертного, що виходять за межі норми чи відображають особистісну дисгармонію непатол. характеру; аналізує ін. важливі психол. фактори, які впливають на його поведінку (вікові, ситуаційні та ін.).

Зміст завдань психол.-психіат. дослідження визначається конкр. завданнями суд.-слідчої практики. Проведення П.-п. е. доцільне при наявності в особи: 1) вродженої розумової недостатності (в першу чергу у неповнолітніх); 2) ознак психофіз. і особистісного інфантилізму; 3) різних форм неврозів (функц. порушень вищої нервової діяльності), які зумовлюють зміни властивостей особистості, що нерідко виражаються у недостатній здатності до довільної регуляції поведінки; 4) залишкових явищ органіч. ураження центр. нервової системи внаслідок травми головного мозку або інфекц. захворювань; 5) хворобливих властивостей характеру (розладів особистості різного типу), що полегшують актуалізацію (вияв) дезадаптив. форм поведінки; 6) специф. ознак афекту в поведінці, що потребують чіткого відмежування їх від виявів захворювання. Під час експертизи осіб у стані, що межує з псих. патологією, але не виключає їх осудності, комплексна П.-п. е. підвищує повноту, надійність і точність експерт, висновків.

Білет № 28

1. Пояснить загальні особливості затримки психічного розвитку.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - синдром тимчасового відставаннярозвитку психіки в цілому або окремих її функцій, уповільнення темпуреалізації потенційних можливостей організму, часто виявляється привступі до школи і виражається у недостатності загального запасу знань,обмеженості уявлень, незрілості мислення, малої інтелектуальноїцілеспрямованістю, перевазі ігрових інтересів, швидкій пересищаемостів інтелектуальній діяльності

Причини виникнення ЗПР можна розділити на дві великі групи:

1. причини біологічного характеру;

2. причини соціально-психологічного характеру.

До причин біологічного характеру відносять:

1) різні варіанти патології вагітності (важкі інтоксикації, резус-конфлікт і т.д.);

2) недоношеність дитини;

3) родові травми;

4) різні соматичні захворювання (важкі форми грипу, рахіт, хронічні хвороби - пороки внутрішніх органів, туберкульоз, синдром порушеного шлунково-кишкового всмоктування і т.д.)

5) неважкі мозкові травми.

Серед причин соціально-психологічного характеру виділяють наступні:

1) ранній відрив дитини від матері та виховання в повній ізоляції в умовах соціальної депривації;

2) дефіцит повноцінної, що відповідає віку діяльності: предметної, ігрової, спілкування з дорослими і т.д.

3) перекручені умови виховання дитини в сім'ї (гіпоопека, гіперопіка) або ж авторитарний тип виховання.

В основі ЗПР лежить взаємодія біологічних і соціальних причин.

При систематиці ЗПР Власова Т.А. і Певзнер М.С. виділяють дві основні форми:

1. Інфантилізм - порушення темпу дозрівання найбільш пізно формуються мозкових систем. Інфантилізм може бути гармонійний (пов'язаний з порушенням функціонального характеру, незрілістю лобових структур) і дісгармоніческій (обумовлений явищами органіки головного мозку);

2. Астенія - різка ослабленість соматичного і неврологічного характеру, обумовлена функціональними і динамічними порушеннями центральної нервової системи. Астенія може бути соматична і церебрально-астенічна (підвищена истощаемость нервової системи). [1]

Класифікація основних видів ЗПР по К.С. Лебединської спирається накласифікацію Власової - Певзнер, в її основі лежить етіологічний принцип:

- ЗПР конституційного характеру (причина виникнення - не дозрівання лобових відділів головного мозку). Сюди відносяться діти з нескладним гармонійним інфантилізмом, вони зберігають риси більш молодшого віку, у них переважає ігровий інтерес, не розвивається навчальний. Ці діти при сприятливих умовах показують гарні результати вирівнювання.

- ЗПР соматогенного походження (причина - перенесення дитиною соматичного захворювання). До цієї групи відносять дітей з соматичної астенією, ознаками якої є истощаемость, ослаблення організму, знижена витривалість, млявість, нестійкість настрою і т.п.

- ЗПР психогенного походження (причина-несприятливі умови в сім'ї, спотворені умови виховання дитини (гіперопіка , гіпоопека) і т.п.)

- ЗПР церебрально-астенічного генезу. (причина - мозкова дисфункція). До цієї групи відносять дітей з церебральної астенією - підвищеної истощаемостью нервової системи. У дітей спостерігаються: неврозоподібні явища, підвищена збудливість психомоторна; афективні порушення настрою, апатико-динамічне розлад - зниження харчової активності, загальна млявість, рухова розгальмування. [2]

У клініко-психологічної структурі кожного з перелічених варіантів ЗПРє специфічне поєднання незрілості емоційної та інтелектуальноїсфери.