1. Охарактеризуйте предмет та завдання дитячої патопсихології.

Дитяча патопсихологія – наука, предмет якої належить до міждисциплінарної, суміжної сфери досліджень. З одного боку, вона є розділом патопсихології, яка тісно пов'язана з психіатрією і медичною психологією. З другого боку – дитяча патопсихологія спирається на знання, отримані у ряді суміжних дисциплін: вікової і педагогічної психології, загальної психології і психології особи.

ПРЕДМЕТОМ дитячої патопсихології є відхилення в розвитку психічної діяльності дитини.

При дослідженні психічно хворої дитини в центрі уваги патопсихолога звичайно стоїть питання про психологічну кваліфікацію основних психічних розладів, їх структури і ступеня вираженості. Проте відносно дитячого віку патопсихологічна оцінка психічних порушень не може бути повноцінною, якщо вона не враховує також і відхилень від стадії вікового розвитку, на якій знаходиться хвора дитина, тобто особливостей онтогенезу, викликаного хворобливим процесом або його наслідками.

Кількісне вимірювання рівня психічного розвитку за допомогою тестів при більшості методів дає переважно негативну сторону характеристики відхилень розвитку, не відображаючи внутрішньої структури співвідношення дефекту зі збереженими функціями розвитку, і тому кількісне вимірювання є недостатньо інформативно в плані прогнозу і психолого-педагогічних дій.

Головні задачі дитячої патопсихології:

• Визначення якісного характеру порушення психічного розвитку дитини.

• Постановка правильного діагнозу – отримання даних про психічний стан дитини з аномальною поведінкою, про стан її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери про особу в цілому.

• Розмежування відхилень в поведінці, виникаючих в результаті впливу несприятливої соціальної ситуації розвитку від тих, які обумовлені порушенням психічної діяльності.

• Раннє виявлення симптомів психічного недорозвинення, викривленого, дисгармонійного розвитку, дебюту психічних захворювань.

• Використовування даних патопсихологічного обстеження при здійсненні корекції, психологічні вимірювання динаміки психічних порушень у зв'язку з проведенням психокорекції.

• Участь у медико-педагогічних комісіях, в трудовій, військовій, судово-психіатричній експертизах.

2. Пояснить класифікацію психічних захворювань з точки зору нозологічного підходу

Нозологічний діагноз припускає встановлення характерної клінічної картини хвороби і можливого прогнозу її перебігу, знання етіології, патогенезу та патологоанатомічних змін в організмі, призначення найадекватніших методів етіологічного і патогенетичного лікування.

У класифікації психічної патології використовують нозологічний і синдромологічний принципи. Нозологічний принцип передбачає розподіл патологічних проявів на окремі хвороби і патологічні стани з урахуванням характерних особливостей клініки і перебігу порушень психіки, етіології, патогенезу, анатомо-фізіологічного субстрату і важкості його ураження.

Нозологічна класифікація психічних порушень

(за етіологією та патогенезом)

1. Інфекційні психічні порушення.

2. Інтоксикаційні (у тому числі алкогольні, наркоманії і токсикоманії).

3. Травматичні (внаслідок черепно-мозкових травм).

4. Соматогенні (внаслідок різних соматичних захворювань, у тому числі судинних, ендокринних тощо).

5. Психогенні (неврози і реактивні психози).

6. Багатофакторні (внаслідок поєднання спадкової схильності та різних екзогенних чинників):

а) шизофренія;

б) маніакально-депресивний психоз (афективні психози);

в) епілепсія;

г) інволюційні психози;

д) аномалії розвитку особистості – психопатії та розумова відсталість.

З огляду на актуальність проблеми на сучасному етапі виділено психічні розлади, що виникають унаслідок впливу несприятливих екологічних чинників: “Екологічна психіатрія” “Психосоматичні та соматопсихічні розлади”.

Практично усі нозологічні форми психічних розладів клінічно можуть виявлятися у вигляді граничних непсихотичних, психотичних і дефектно-органічних психопатологічних синдромів, що визначається характером (функціональне чи органічне), важкістю, поширеністю і локалізацією ураження головного мозку, особливостями перебігу та іншими чинниками.