Тема 4. Текст як результат мовленнєвої діяльності. План.

1. Поняття про текст.

2. Типи тексту.

3. Композиція тексту.

4. Стилі тексту.

5. Основні моделі комунікації

6. Практичні аспекти загальної риторики Методика та етапи підготовки промови

1.Поняття про текст.

Текст (от лат. textus - «тканина, сплетіння») виникає та існує лише в процесі спілкування, це мовна одиниця, втілення мовленнєвого акту, це наступність вербальних знаків

Б. Н. Головин визначає текст як усний чи письмовий твір, що являє собою єдність більш-менш закінченого змісту і форми (мовлення), що формує зміст.

Таким чином, основними ознаками тексту є:

1)Можливість виокремити члени. Текст складається з декількох речень, являє собою комунікативну одиницю найвищого рангу, у порівнянні з реченням. Але такий порядок є дискусійним, тому, що одне завершене речення, репліку в діалозі деякі вчені вважають текстом.

2)Змістова цілісність досягається тоді, коли відбір матеріалу підпорядковується завданню передати основну думку. Тобто речення тексту повинні об’єднуватися темою та ідеєю.

3)Зв’язність полягає в тому, що текст складається з речень, пов’язаних між собою за змістом і формально – за допомогою мовних засобів: повторів слів, займенників, синонімів, антонімів, союзів та ін.

2.Типи тексту

Століття розвитку мови, мислення виокремили найбільш експресивні, економічні і точні способи, схеми, словесні структури для розв’язку задач, що ставить перед собою мовець. Тому ще здавен виділяють компоненти монологічної мови, як

• Опис, що розкриває ознаки предмету, його короткочасні характеристики чи постійні якості, властивості, стани. Текст цього типу відповідає на питання: «Який предмет?» частіше за все опис – це статична картина, що являється одночасно. Різновидом опису в офіційно-діловому мовленні виступає характеристика, окремим випадком якої вважають технічний опис.

• Розповідь розкриває тісно пов’язані між собою події, явища як такі, що об’єктивно відбувались у минулому. Такий тип тексту являє світ в динаміці: «Що сталося?»

• Міркування має на меті дослідження предметів чи явищ, розкриття їх внутрішніх ознак шляхом аргументації, встановлення причинно-наслідкових зв’язків. З логічної точки зору міркування – це ланцюг умовиводів, демонстрація на яку-небудь тему, що викладені в послідовній формі. Таке розкриття світу в його причинно – наслідкових зв’язках – це відповідь на питання «Чому?». Варіантом міркування вважають визначення і пояснення, що є присутнім у наукових текстах, у мові масової комунікації. Логіка мислення вимагає, щоб в будь-якому міркуванні були такі частини:

• Тезис – ствердження, яке необхідно довести,

• Доведення висловленої думки за допомогою доказів.

Структуру дедуктивного та індуктивного міркувань можна представити графічно:

1.Дедуктивне

ТЕЗИС

АргументИ

Висновок

2.Індуктивне

АРГУМЕНТИ

ДЕМОНСТРАЦІЯ

ТЕЗИС

Сукупність аргументів, істинність яких перевірена та доведена практикою називається аргументацією.

Аргументи поділяють на 2 види:

1.Аргументи по суті справи. Це факти, що встановлюються шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи. Вони мають на меті встановлення істинність тезису, тобто довести.

2.Аргументи до людини. Це звертання до думки авторитетних людей: вчених, письменників, суспільних діячів, спеціалістів. Мають на меті зробити слухачів однодумцями, вселити впевненість, що істинність тезису доведена.

Основа переконливості тексту – її доведеність, але велику роль відіграє і риторична майстерність: пафос, манери