2. Тягове зусилля ведучого блоку привода

Необхідне для приведення в дію конвеєра розрахункової довжини тягове зусилля ведучого блоку, Н,

, (3.12)

а для конвеєрів зі складним профілем, що має більшу кількість ділянок,

,

де ∑F – сума сил тяги всіх ділянок контуру конвеєра.

III. Натяг стрічки в характерних точках контуру тягового органа

Він визначається розрахунком «по контурі» («по точках ») чи побудовою у масштабі діаграм натягів (рис. 3.2.).

Рис. 3.2. Принципові схеми конвеєрів і діаграми натягу їхніх тягових органів:

а – горизонтального конвеєра; б – піднімального; в – бремсбергового; г – з складним профілем

Розрахунок по контурі полягає в наступному: натяг у будь-якій точці тягового органа дорівнює натягу в попередній по ходу стрічки точці плюс сила тяги, необхідна для подолання опору руху на ділянці між розглянутими

точками. Такий порядок розрахунку справедливий, якщо обхід здійснюють по ходу стрічки. Підсумовування алгебраїчне. Визначення натягів починають від тієї точки діаграми, де натяг відомий без додаткових розрахунків, що дорівнює натягу «повсюдного розтягання» (F_n.p) чи розрахунковому натягу «по зчепленню» (F_сц), які встановлюються при побудові діаграми натягів.

Діаграму натягів тягового органа будують у такій послідовності (рис. 3.2, г): характерні точки схеми контуру нумерують, починаючи з точки збігання з приводного барабана, і далі по ходу контуру – 1,2,3,4,5,6. Через точки перелому профілю проводять вертикалі I – I, II – II, III – III. На вертикалі III – III від довільно узятої точки 1 відкладають силу тяги F_{1 – 2} нагору, якщо вона позитивна, і вниз, якщо негативна; відносять отриману точку на вертикаль II – II, відзначають точку 2. Далі у такій же послідовності одержують точки 3(4) – 5 – 6, що з'єднують відрізками прямих 1 – 2, 2 – 3(4), 5 – 6. Отримана ламана лінія відбиває закономірність зміни натягу органа по його довжині.

Для встановлення положення осі, від якої відраховують натяг тягового органа, необхідно витримати дві умови:

перша – умова повсюдного розтягання стрічки; для цього від нижньої точки діаграми униз відкладають ординату F_n.p, що розраховують по емпіричній залежності, Н,

(3.13)

де В - ширина стрічки, м; і проводять горизонтальну лінію – «вісь повсюдного розтягання» ;

друга – умова відсутності зриву зчеплення при передачі розрахункового тягового зусилля F_Н-С; для цього, від точки I діаграми (рис. 3.2.,г) униз відкладають ординату, що для однобарабаних приводів дорівнює, Н,

(3.14)

для двобарабаного привода з жорстким кінематичним зв'язком барабанів.

(3.15)

і для двобарабаних приводів з окремими двигунами, Н,

(3.16)

через нижню точку цієї ординати проводять горизонталь – «вісь зчеплення». Остаточно за вісь відліку натягів приймають ту з двох осей, що проходить нижче. У формулі (3.14), (3.15), (3.16) позначено: k_т=1,3...1,4–коефіцієнт запасу тягової здатності привода; α₁ і α₂ – кути обхвату стрічкою першого (з боку більшого натягу) і другого барабанів, рад; f - коефіцієнт тертя стрічки об барабан (табл. 3.4 та табл. 3.5); δ - частка тягового зусилля другого барабана в передачі сумарного тягового зусилля (δ=1/2, якщо до обох барабанів приєднані двигуни однакової потужності; δ =1/3, якщо до першого барабана приєднані двигуни, сумарна потужність яких удвічі більше, ніж до другого).