3.Причини та умови злочинності неповнолітніх

До загально-соціальних причин та умов, які сприяють поширенню злочинності неповнолітніх, належать:    - значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);    - бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім'ї та освітніх установ за поведінкою, зв'язками, проведенням часу неповнолітніх. Вона відзначається в 4/5 випадків злочинів неповнолітніх;    - безпритульність неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуації та приводів для злочинів;    - низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним підходом до виховання та навчання тощо);    - розпад системи працевлаштування підлітків;    - відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громадських установ для підлітків;    - проникнення в середовище молоді стандартів буденної поведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо);    - тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних злочинах або спричинити входження до злочинної групи;    - збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвиткові.    Фактори, пов'язані з близьким оточенням неповнолітніх:    - незадовільні умови виховання в сім'ї. Істотні дефекти сімейного виховання наявні в більшості випадків негативного формування особи та подальшого переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30-40 % випадків злочинів неповно літніх відмічається негативний уплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї;    - відсутність (тимчасова чи тривала) в батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін.;    - негативний уплив найближчого оточення - побутового, навчального, виробничого, як однолітків, так і дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, що породжують у нього неправильне уявлення про допустимість і безкарність злочинних дій, котрі свідчать про розрив між словами та вчинками самих вихователів тощо;    - підбурювання з боку дорослих злочинців, що стається в 30% випадків. Нерідко така ситуація пов'язана з попереднім втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми до злочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою "переваг" життя злочинців.

4. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців

Для неповнолітніх злочинців характерні істотні викривлення моральної та правової свідомості: тлумачення совісті, виходячи з особистих бажань або групової солідарності; орієнтація на швидке отримання задоволення; послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість та несамокритичність; байдужість до переживань і страждань інших людей; прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких; погляд на законодавчі заборони як формальні;

ігнорування соціальної ролі закону, він протиставляється доцільності, а групові норми - нормам закону; неадекватне розуміння дозволеної та недозволеної поведінки; формування вороже-недовірливого ставлення до правоохоронних органів; значне послаблення вольових якостей; - поширена переконаність у можливості уникнути по карання за вчинене тощо. Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців становить 90-95 %. Частка неповнолітніх дівчат, які вчиняють злочини, - 5-Ю %.

Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців істотно нижчий порівняно з однолітками. Значна частина неповнолітніх - це ті, що погано навчаються, а також особи, які залишили школу. У 2009 р. в Україні структура контингенту неповнолітніх злочинців була такою: які не працюють і не вчаться - 45 %; учні шкіл та інших освітніх установ - 43 %; ті, що працюють -12 %.