7.6. Монтаж елементів залізобетонних конструкцій

7.6.1. Монтаж фундаментів

Монтаж стрічкових фундаментів. Стрічкові фундаменти звичайно виконують із залізобетонних блоків-подушок і покладених на них одного чи декількох рядів стінових балок, що можуть бути також блоками стін підвалів.

Установці блоків передує розбивка осей фундаментів, яку починають з перенесення осей будинку на основу (рис.7.16, а). Для цього на обнесення натягають осьові струни і за допомогою схилів переносять точки їхнього перетинання на дно котлованів і траншей. Від цих точок відміряють проектні розміри фундаментів і закріплюють металевими штирями так, щоб натягнута між ними дротова причалка знаходилася на 2...3 мм далі бічної грані стрічкового фундаменту.

Монтаж блоків-подушок (рис.7.16, б) починають з укладання кутових

блоків-подушок, що є маяковими, а також проміжних маякових блоків на відстані близько 20 м між ними, переважно в місцях примикання поперечних стін до поздовжніх. Проміжні блоки укладають послідовно від маякового кутового блоку до маякового проміжного, визначаючи їхнє положення в плані за причалкою і монтажним зазором між встановлюваним і раніше встановленим блоками.

а

б

Рис.7.16 – Монтаж стрічкових фундаментів:

а – перенесення осей фундаментів на дно котловану; б – схема установки блоків-подушок; 1 – поперечна вісь; 2 – поздовжня вісь; 3 – точки перетинання осей; 4 – обнесення; 5 – осьова струна; 6 – штирі для кріплення дроту-причалки; 7 – причалка; 8 – схил; 9 – чотиривітковий строп; 10 – маяковий блок

Монтаж блоків-подушок стрічкових фундаментів здійснюють способом "на кран" стріловими гусеничними кранами, на пневмоколісному ходу і кранами-нульовиками, які переміщуються по рейкових шляхах і знаходяться на поверхні ділянки за межами верхньої брівки котловану. Іноді для монтажу стрічкових фундаментів застосовують і баштові крани, якими потім будуть монтувати надземні конструкції будинку.

Після укладання всього ряду блоків-подушок стрічкових фундаментів перевіряють правильність їхнього положення відносно розбивочних осей за допомогою теодоліта чи схилом з розбивочних осей, натягнутих на обнесення, наносячи відповідні осям риски на маякові кутові й проміжні блоки.

Наступні ряди стрічкових фундаментів чи стін підвалів монтують із стінових блоків на розчині з ретельним заповненням горизонтальних і вертикальних швів. Вертикальні шви в суміжних за висотою рядах блоків перев'язують не менше ніж на висоту блоку при слабких ґрунтах і не менше ніж на 0,4 висоти блоку при слабкостискуваних ґрунтах. У місцях примикання поперечних стін до поздовжніх перев'язують шви примикання до кожного ряду із закладкою в горизонтальні шви зварених арматурних стінок.

Стінові блоки фундаментів монтують по рядах, починаючи також з укладання маякових і проміжних блоків. Проектне положення цих блоків визначають за рисками, нанесеними на маякові кутові й проміжні блоки-подушки. Після визначення положення маякових стінових блоків їх закріплюють рисками на блоках-подушках і від цих рисок за допомогою рулетки проводять розбивку положення проміжних блоків по всіх стрічках фундаментів (по вертикальних швах), виконуючи цю розбивку за робочими кресленнями розкладки блоків фундаментів.

Після розбивки ретельно укладають маякові блоки на шарі розчину. Потім на цих блоках зміцнюють причалку і по ній і по нанесених на блоках-подушках розбивочних рисках укладають всі проміжні стінові блоки.

Після укладання останнього ряду блоків перевіряють правильність їхнього положення відносно розбивочних осей за допомогою теодоліта чи схилу, а також виконують нівелювання поверхні верхнього ряду блоків.

Монтаж фундаментів під колони. Під залізобетонні колони частіше застосовують фундаменти склянкового типу, що складаються з одного блоку підколінника зі склянкою (башмака) або з декількох елементів підколонника і укладаються під його одну чи декілька плит. Перед монтажем за допомогою схилу на дно котловану переносять точку перетинання осей, від якої в усі чотири сторони (в напрямку осей) відміряють половину ширини і довжини підошви фундаменту, додаючи до цих розмірів по 5 см. В отриманих точках забивають в землю розбивочні скоби чи кілочки, на яких за допомогою схилу, переміщуваного по осьових дротах, наносять осьові риски (рис.7.17, а).

Фундаменти під колони монтують аналогічно стрічковим фундаментам тим же способом "у висячому положенні" і такими ж кранами. При дуже великій ширині будинку і суцільному котловані монтаж часто здійснюють з переміщенням крана по дну котловану і з подачею елементів фундаментів безпосередньо в котлован.

Монтаж фундаментів під колони (рис.7.17, б) звичайно починають від одного торця будинку до іншого. Фундаменти встановлюють на ретельно вирівняну під проектну оцінку основу, сполучаючи риски на всіх чотирьох бічних поверхнях подушки блоку з рисками, нанесеними на скоби чи кілочки, забиті в

основу при підготовці до монтажу фундаментів.

б

а

Рис.7.17 – Монтаж фундаментів під колони:

а – розбивка під монтаж; б – схема монтажу; 1 – осі будинку; 2 – схил; 3 – розбивочні скоби або кілочки; 4 – контури основи фундаменту; 5 – осьові лінії фундаментів; 6 – риски на верхній поверхні фундаменту; 7 – риски на бічних гранях подушки блоку

Після монтажу фундаментів усього будинку чи окремих ділянок за допомогою теодоліта перевіряють правильність положення фундаментів у плані відносно розбивочних осей, при необхідності одночасно наносячи нове виправлене положення осьових рисок на поверхні підколінників; за допомогою нівеліра перевіряють оцінки дна склянки усіх фундаментів. У результаті перевірки складають виконавчу схему монтажу фундаментів. Цю схему прикладають до акта приймання фундаментів.