4. Правове положення людини і громадянина в умовах особливих правових режимів

Особливі правові режими, під якими будуть розумітися надзви чайний стан і воєнний стан — достатньо складні комплексні правові інститути, при застосуванні яких вносяться зміни в регулюванні ба гатьох сторін суспільнополітичного життя. Приміром, в умовах во єнного та надзвичайного стану можуть вноситися тимчасові зміни в систему державних органів, може на час змінюватися статус органів місцевого самоврядування.

Правовий режим воєнного та надзвичайного стану регулюєть ся, в першу чергу Конституцією України, а також Законом Украї ни "Про правовий режим воєнного стану" і Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану". Звернемося до норм цих за конів.

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виник ненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвес ти до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здо ров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надан ня відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до законодавства повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національ ної економіки, органів державної влади та органів місцевого самовря дування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної вла ди, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обме ження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих об межень.

Одразу ж зауважимо, що у цьому питанні нами буде розглядатися лише один аспект застосування особливих правових режимів — вплив їх на правове положення людини і громадянина, причому конститу ційне регулювання цього питання. За дужками залишимо питання процедури введення надзвичайного і воєнного стану, а також — міри, пов'язані зі зміною правового положення людини і громадянина, пе редбачені законодавством України. Таким чином ми розглянемо кон ституційні передумову застосування заходів, передбачених законами "Про правовий режим надзвичайного стану" і "Про правовий режим ноєнного стану" у сфері правового положення людини і громадянина.

Через багатозначність використання поняття "правове положен ня людини і громадянина" у сучасній юридичній літературі, вкажемо на те, які елементи нами будуть включатися в дане поняття. Представ ляється, що правове положення людини і громадянина складається з трьох груп елементів.

Поперше, це так називані "передстатусні" елементи, тобто еле менти, що передують правовому статусу: правосуб'єктність (право здатність, дієздатність і деліктоздатність); принципи взаємовідносин людини і громадянина із суспільством і державою; громадянство. За значені елементи правового положення виявляють себе в якості пе~ редстатусних, оскільки створюють загальні передумови для фізичної особи у володінні правами й обов'язками.

Подруге, це власне сам правовий статус — права, свободи та обов'язки. Дана група елементів є центральною частиною правового положення, його серцевиною, оскільки складає найважливішу частину, зміст всього інституту правового положення людини і громадянина.

Потретє, це так називані "післястатусні", чи "постстатусні" елементи, тобто елементи, що випливають із правового статусу та ним обумовлені: гарантії правового положення (механізм реалізації прав і свобод, а також механізм їхнього захисту); законні інтереси; відпо відальність. Післястатусний характер зазначених елементів полягає в їх підлеглій, службовій ролі по відношенню до правового статусу, за лежність їхнього існування саме від правового статусу.

Відразу уточнимо, що при бажанні всім елементам правового положення можна додати елементарний вид прав чи обов'язків, на приклад, принцип рівноправності представити як право на рівно правність; громадянство — як право на громадянство; конституційні гарантії правосуддя — як право захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими в законі, право на судовий захист прав і свобод, право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги і т.д. Але в такому випадку втрачається функціональна специфіка різ них елементів правового положення, і з цього погляду таке спрощення конструкції правового положення людини і громадянина навряд чи має якийнебудь зміст. При такому підході можна, зрештою, дійти ви сновку, що в дійсності існує лише право на життя, а все інше — лише гарантії його нормального здійснення.

Проте ми залишимося на позиціях, що дозволяють відрізняти різні змістовно та функціонально відособлені елементи правового по

ложення. Відзначимо в цьому зв'язку, що найменування другого роз ділу Конституції України ("Права, свободи та обов'язки людини і гро мадянина") не цілком точне: дана глава включає норми про правове положення людини і громадянина, а не тільки його права і свобод.

Крім різних елементів усередині правового положення людини і громадянина можна виділити різні рівні регулювання. Тому наша увага буде сконцентрована на конституційному рівні правового регу лювання, таким чином, мова йтиме про основи правового положення людини і громадянина.

Основи правового положення людини і громадянина містять у собі:

• загальну правосуб'єктність;

• конституційні принципи взаємовідносин людини і громадя нина із суспільством і державою;

• конституційні принципи громадянства;

• основні, конституційні права і свободи;

• конституційні обов'язки;

• конституційні гарантії правового положення;

• конституційну відповідальність.

Примітно, що в Конституції України надзвичайний стан згаду ється саме в контексті правового положення людини і громадянина не тільки спочатку, але і найбільш розгорнуто, у ст. 64 другого розділу Конституції, присвяченій саме правовому положенню людини і гро мадянина. І вже після, у ст. 85 глави четвертої Конституції, присвяче ної Парламенту України й у 106 глави п'ятої Конституції, присвяченої І [резиденту, згадується надзвичайний стан у контексті повноважень відповідних органів по його введенню і затвердженню.

Зіставимо обсяг розглянутих статей Конституції України:

Стаття 64: "Конституційні права і свободи людини і громадя нина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Консти туцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встанов люватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 85. Верховна Рада України... затверджує протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місце востей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Стаття 106: "Президент України ... приймає відповідно до зако ну рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнно го стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхіднос ті рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзви чайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним за твердженням цих рішень Верховною Радою України".

Очевидно, що більш докладна характеристика надзвичайного ста ну, дана в ст. 64 Конституції України, обумовлена не тільки тим, що це — перше згадування про воєнний та надзвичайний стан у Конституції, що глава про правове положення людини і громадянина просто передує главам про Президента та Верховну Раду, але і тим особливим значен ням, що надається правам і свободам людини і громадянина в правовій системі сучасної Україні взагалі, і в умовах воєнного та надзвичайного стану — зокрема. У принципі, саме розташування глав у Конституції відображає, власне, ту ж закономірність. Адже вже стаття 2 Конституції України про основи конституційного ладу України закріплює: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнають ся в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держа ва відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забез печення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Аналіз вищезгаданих конституційних положень дає всі підстави стверджувати, що на передстатусні елементи правового положення людини і громадянина правовий режим воєнного та надзвичайного стану не впливає. Ні правосуб'єктність, ні принципи взаємовідносин людини і громадянина із суспільством та державою, ні громадянство в умовах надзвичайного стану не змінюють свого чи змісту обсягу.

Зміни стосуються, поперше, прав, свобод та обов'язків, тобто правового статусу, подруге — гарантій правового положення та пи тань відповідальності, тобто постстатусних елементів.

Питання, пов'язані з обмеженням прав і свобод людини і грома дянина, знаходять своє відображення в розглянутій ст. 64 Конституції України: частина друга цієї статті містить вказівку на ті права і свободи, а також гарантії, що не підлягають обмеженню навіть в умовах надзвичайного стану. Як відомо, такі конституційні права і свободи називаються абсолютними.

Не підлягають обмеженню положення наступних норм Консти туції України:

1. Право на громадянство (ст. 25);

2. Право на життя (ст. 27);

3. Право на повагу до гідності (ст. 28);

4. Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29);

5. Право на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 40);

6. Право на житло (ст. 47);

7. Право на шлюб (ст. 51);

8. Заборона насильства над дитиною (ст. 52);

9. Право знати свої обов'язки (ст. 57).

Крім того, у частині гарантій правового положення людини і гро мадянина не підлягають обмеженню:

1. Право на судовий захист прав і свобод (ст. 55);

2. Право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59);

3. Заборона двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 62);

4. Заборона виконувати явно злочинні накази (ст. 60);

5. Право на відшкодування державою шкоди, заподіяного неза конними діями (чи бездіяльністю) органів державної чи влади їхніх посадових осіб (ст. 56);

6. Заборона зворотної сили закону, що встановлює чи обтяжує відповідальність (ст. 58);

7. Презумпція невинуватості (ст. 62).

Таким чином, як бачимо, найбільшою мірою Конституцією захи щаються від обмежень особисті права і свободи, а також їх гарантії.

Аналізуючи норми законів "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим надзвичайного стану", робимо висно вок, що в умовах цих режимів існують наступні обмеження реалізації прав і свобод людини та громадянина.

І. Основні обмеження:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також об меження свободи пересування по території;

2. обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3. посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забез печують життєдіяльність населення та народного господарства;

4. заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5. заборона страйків.