1. Поняття та зміст конституційноправового статусу людини і громадянина

Конституційно-правовий статус людини і громадянина — це визначені Конституцією України та іншими джерелами конститу ційного права місце, положення і роль людини та громадянина в суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини обумов люється, насамперед, соціальним статусом людини, а також його структурою, що склалася упродовж тривалого історичного періоду розвитку людства.

До структури конституційноправового статусу людини нале жать наступні елементи: громадянство, правосуб'єктність, конститу ційні принципи, права і свободи, обов'язки, гарантії їх дотримання, юридичну відповідальність.

Перший елемент — громадянство (підданство) з давніхдавен стало визначальним елементом становища (статусу) індивіда в сус пільстві і державі. Як свідчать джерела, ще в Стародавньому Римі вільні люди мали різний статус: громадянина (патриція) або просто людини (плебея).

Громадянство — це вихідне начало формування як правового статусу людини в цілому, так і конституційноправового статусу її зо крема. Саме громадянство встановлює постійний правовий зв'язок особи і держави.

Другим елементом конституційноправового статусу людини, що пов'язаний з громадянством, є правосуб'єктність особи, тобто її правоздатність і дієздатність, у тому числі і конституційна.

До конституційних принципів конституційноправового статусу людини належать:

рівноправність, тобто рівність у правах і свободах взагалі; не від'ємність і невідчужуваність прав;

гуманістичну спрямованість прав і свобод;

загальнодоступність;

безпосередню дію прав і свобод;

гарантованість;

заборона незаконного обмеження конституційних прав і сво бод; відповідність міжнародноправовим актам.

Центральне місце у структурі конституційноправового статусу людини і громадянина належить конституційним (основним) правам і свободам людини і громадянина. Права і свободи людини і громадя нина поділяються на такі групи:

1. Особисті (громадянські) права: право на життя, право на ім'я та прізвище, свобода віросповідання, право на невтручання в особисте та сімейне життя та ін.

2. Політичні права: право брати участь у виборах, право на об'єд нання громадян, право брати участь в управлінні державними та місцевими справами, право на інформацію та ін.

3. Економічні права: право власності, право на зайняття підприєм ницькою діяльністю, право інтелектуальної власності та ін.

4. Соціальні права: право на охорону здоров'я, право на працю, право на відпочинок, право на достатній життєвий рівень, право на соціальне забезпечення та ін.

5. Культурні права: право на освіту, право на вивчення рідної мови, право на розвиток культури, право на участь в охороні пам'яток історії та культури та ін.

Основне призначення прав і свобод людини — розкриття змісту правового статусу. Крім того, вони виступають як принцип конститу ційного устрою і визначають спрямованість діяльності держави (ст. 2 і ст. 18 Конституції України).

Невід'ємним елементом правового статусу людини є конститу ційні обов'язки. Обов'язки — це встановлені і закріплені на консти туційному рівні види і міра суспільне необхідної поведінки людини і громадянина.

Самостійним і основним елементом конституційноправового статусу людини є гарантії забезпечення конституційноправового статусу. Серед гарантій можна виділити судовий захист прав і свобод людини, правову допомогу кожній людині, гарантії при здійсненні правосуддя тощо.