29 Композиція художнього твору. Поняття змістовної композиції. Типи композиційної організації художнього твору та літературний рід.

Композицією (лат. compositio — складання, поєднання) - форма побудови худ. твору, яка зна­ходить свій вияв у смислозначущому співвідношенні окре­мо взятих його частин. Першим Арістотель у своїй славнозвісній «Поетиці» звернув увагу на важливість композиції як засобу впорядкованої побудови худ. цілого. Композицію Платон та Арістотель уявляли насам­перед як гармонію співвідношення між цілим і його час­тинами. Композиція не може безпосередньо змалювати описувану людину або явище. Вона робить це не прямо, а опосередковано, тим, що взаємозв'язує, взаємоспіввідносить немовби окремо діючі елементи словесного й предметного зображення, усі ті окремі деталі, сукупність яких, розміщена в певній послідовності, власне, і є тим, що ми називаємо формою зображення.

 Композиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і «розміщення персонажів (їх „систему"), й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді тощо. Індивідуальні особливості композиційної побудо­ви конкретних художніх творів великою мірою залежать від їхньої родової та жанрової належності, а у віршових тек­стах ще й від типу строфічної організації, за умови її наяв­ності у творі. Структурну основу композиційної організації художнього твору, її рушійну силу також становить конфлікт, на зобра­женні якого, власне, і будується, «тримається» твір як ціліс­на смислова побудова. два типи композиційної побудови твору як подієвий та описовий.

 1) Подієвий тип композиційної організації художнього твору у своєму «чистому» вигляді охоплює більшість епіч­них і переважну більшість драматичних творів. Основним чинником оформлення змісту в даних родових модифіка­ціях літературного твору виступає сюжет, то композиція епічних і драматичних творів виявляє себе в тій чи іншій — часово-просторовій і причинно-наслідковій — формі співвідношення окремих, відносно за­вершених відрізків описуваної події, сюжетних епізодів. Подієвий тип композиційної організації поділяється на хронологічну (події... йдуть одна за одною в хроно­логічному порядку), ретро­спективну (автор відступає від хронологічної послідовності подій, подає їх перед читачем не в тому порядку, в якому вони відбувалися в житті, повернення до минулого) та вільну або ж монтажну(характ. значним або повним порушенням часово-просторових і причинно-наслідкових зв'язків між описуваними подіями). До особливого різновиду подієвого типу композиційної організації художнього твору слід віднести таку її побудо­ву, яку умовно можна назвати подієво-розповідною. Даний композиційний різновид властивий деяким епічним і пере­важній більшості ліро-епічних творів, на перший план висувається не сама подія, а та форма, спосіб, у який про неї розповідають. 2) Описовий тип композиційної організації художнього твору охоплює в основному ліричні твори, які в переваж­ній своїй більшості характеризуються відсутністю чітко окресленої і зв'язно-розгорнутої події. Оскільки на перший план у таких творах висувається переживання ліричного героя або персонажа, який змальовується у творі, то саме меті його зображення й підпорядковується композиція творів лірики.

(на всякий случай)Рід — це спосіб вираження художнього змісту або, як конкретизує це визначення В. Халізєв, — сукупність «принципів формальної організації творів, що визначають­ся властивостями як предмета зображення, так і художнього мовлення»