- •1. Літературознавство як наука: предмет, завдання, основні розгалуження
- •2.Місце теорії літератури з-поміж інших літературознавчих дисциплін. Поетика (зміст і обсяг поняття), види поетик.
- •3.Мистецтво як форма естетичної свідомості. Види мистецтв, критерії їх класифікації.
- •4.Естетичні емоції. Співвідношення понять естетичне й естетизм, естетичне і художнє. Концепція «кризи мистецтва».
- •5.Героїчне як тип авторської емоційності.
- •6.Вдячне сприймання світу як тип авторської емоційності.
- •7.Трагічне як тип авторської емоційності.
- •8.Ідилічне, сентиментальне романтичне.
- •9.Смішне, комічне, іронічне, сатиричне.
- •10.Умовність як естетичне поняття. Первинна умовність та її реалізація в різних літературних жанрах та стилях. Умовність та нормативність художніх засобів.
- •11.Вторинна, або відкрита умовність. Фантастика та гротеск як два типи відкритої умовності.
- •12.Символ, алегорія, гіпербола. Співвідношення понять. Приклади.
- •13.Художній образ як форма художнього мислення. Образ і знак.
- •14.Специфіка літератури як мистецтва слова (художній образ і знак, мова як предмет зображення тощо).
- •15Категорія текст. Текст як поняття філології, семіотики і культурології.
- •16.Текст в постмодерністських концепціях.
- •17.Поняття дискурсу в літературознавстві.
- •18.Літературний твір. Найважливіші складники його змістової організації (тема, фабула, характер, пафос, ідея).
- •19.Художньо-мовленнєва організація художнього твору. Специфіка художньої мови.
- •24Портрет його функц я у художньому св т . Приклади.
- •25Природа, пейзаж, їх функція в художньому світі. Приклади.
- •26Речі та предмети в художньому світі.
- •27Фабульна образність як один з рівнів художнього образу.
- •29 Композиція художнього твору. Поняття змістовної композиції. Типи композиційної організації художнього твору та літературний рід.
- •30Типи співвідношення смислового та предметного планів в структурі словесного образу. Образи автологічні, металогічні (навести приклади).
- •31Образ автора як естетична категорія. Концепція в.В.Виноградова про образ автора як мовний, стильовий образ. Концепція «смерті автора» р. Барта.
- •34Літературний рід як категорія. Поділ літератури на роди як теоретична проблема. Взаємодія родів.
- •35 Літературний жанр. Проблема жанру в літературознавстві. Принцип поділу на жанри.
- •36 Епос як рід літератури. Наративна структура епічного твору.
- •37 Лірика як рід літератури.
- •38 Драма як рід літератури.
- •39 Ліро-епос та його жанри (балада, притча, байка, поема).
- •40 Стадіальність літературного процесу. Основні етапи розвитку світової літератури за с. Аверінцевим.
- •41 Співвідношення понять напрям і течія (проілюструвати відповідь прикладами). Основні напрями європейської літератури.
- •42 Стиль у літературі. Багатозначність поняття (ідіостиль, «великий стиль», «первинний» і «вторинний стилі»).
- •43 Класицизм як літературний напрям.
- •44 Бароко як літературний напрям.
- •45 Романтизм як літературний напрям.
- •46 Реалізм. Багатозначність поняття. Сутність класичного реалізму.
- •47 Соцреалізм як явище. Дискусійність поняття. Сучасні концепції методу соціалістичного реалізму.
- •48 Авангардизм як напрям хх ст.
- •49 Модернізм як напрям хх ст.
- •Остмодернізм як напрям останньої чверті хх ст.
- •51Основні принципи філологічного сприймання твору: опис, аналіз, інтерпретація. Співставлення різних підходів.
- •52. Загальне поняття про школи в літературознавстві. Провідні літературознавчі школи хіх–хх століть.
40 Стадіальність літературного процесу. Основні етапи розвитку світової літератури за с. Аверінцевим.
Літературний процес — це багатоманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній та жанровій своєрідності творів тощо. Обумовлюється літературний процес багатьма факторами мистецького і суспільного порядку, зокрема інтенсивністю літературного життя в тому чи іншому регіоні чи в певному культурному центрі країни. Під літературним процесом найчастіше розуміють складний розвиток художньої літератури, закономірності якого вивчаються історією літератури та літературною критикою (елементами його є художні методи, напрями, стилі, школи, типи творчості, жанри тощо).
У вивч. літ-ного процесу помітній європоцентризм. Виділяють давню, середньовічну літ-ру і літ-ру нового часу з їх власними етапами: барокко, класицизм, просвітництво (із сентимент. відгалуж.), романтизм, реалізм, модерн., постмодерн. Давня: неусталеність текстів, наявність свого і чужого (позичали), вигадливий синтез – модифіковано-ритуал., культова, інфо-ділова літ-ра. Нового часу: писемність – домінуюча форма словес. мистецтва, автор. начало, літ-ній розвиток набуває більшого динамізму. Відродження сприймалося як 1) явище глобальне та як 2) специфіч. і унікал. явище зх.-європейської культури.
Етапи розвитку світової літератури за С. Аверінцевим:
1) архаїчний період – переважала міфо-поетична худ. свідомість (дорефлексивний період – нема рефлексії на словесне мистецтво),
2) традиціоналістський період - початок цьому періоду поклала давня Греція – позначався традиціоналізмом худ. свідомості, а також поетики, стилю і жанру. Письмо орієнтувалося на готові форми мовлення. Границею періода є Відродження, після якого літ-ра стає більш світською.
3) третій період починається з епохи Просвітництва і Романтизму – висувалася індивідуально-творча худ. свідомість – кінець традиціоналістської доби. Панує поетика автора, який звільняється від жанрово-стильових вказівок (реалізм, модернізм).
41 Співвідношення понять напрям і течія (проілюструвати відповідь прикладами). Основні напрями європейської літератури.
Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю письменника. Категорія напряму передбачає об'єднання митців на основі єдиного методу, а також певну схожість індивідуальних стилів. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. У межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві — класицизм, рококо, сентименталізм. Назва домінантного (провідного) напряму нерідко стає назвою цілого періоду, а його часові межі — межами періоду (бароко, романтизм, модернізм).
Основні літературні напрями: бароко (XVII — XVIII ст.); класицизм (XVIII — початок XIX ст.); сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.); романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.); реалізм (друга половина XIX ст.); модернізм (кінець XIX — XX ст.); імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо; постмодернізм (з 1980-х pp.).
Літературні напрями можуть мати складові частини. Ці розгалуження напрямів називають течіями чи школами. Поняття «напрям», «течія», «школа» не є уніфікованими в сучасному літературознавстві. Пропонується іменувати течією різновид, розгалуження, зміну літературного напряму. Рух німецьких штюр-мерів («Буря й натиск») являє собою літературну течію сентименталізму. Англійська «озерна школа» — течія романтичного напряму. Російська «натуральна школа» та французька група Шанфлері є течіями реалізму. Іноді виділяють вужчу категорію літературної течії — літературну школу, що об'єднує послідовників якогось видатного письменника.
