19.Художньо-мовленнєва організація художнього твору. Специфіка художньої мови.

Художнє мовлення у складі літературного твору висту­пає як зовнішня його форма, тобто як та конкретно-чут­тєва словесна оболонка, в якій втілюється зміст твору, за допомогою якої відтворюються образи й події, про які йдеться у творі, та передається авторське до них ставлення. Художня своєрідність мовленнєвої організації літературно­го твору знаходить свій вияв у специфічному підборі або ж творенні слів і форм їх синтаксичного сполучення, що вводяться в текст твору й увиразнюють емоційно-смислову, комунікативну спрямованість його мови. Нормативна сталість мовлення може порушуватися з метою його увиразнення та надання йому експресивних властивостей на різних структурних рівнях людської мови. На звуковому рівні відступ від природних норм мовлення ви­являє себе 1)у звукових повторах, тобто не природному накопиченні однотипних звуків у суміжних сло­вах або словах суміжних фраз, 2) у встановленні неприродної для нормального мовлення симетрії в якісному або кількісному чергуванні складів у фразі. На словесному рівні відступ від узвичаєних мовленнєвих норм відбувається, по-перше, шляхом індивідуальної словотворчості, по-друге, за рахунок заміни узвичаєного для даного предмета слова, загальновживаність якого нейтралізує і «стирає» його емоційну оціночність, більш емоційним, екс­пресивним його аналогом, що виступає по відношенню до нормативного слова як його мовний, лексичний або контекстуальний синонім. На синтаксичному рівні відступ від узвичаєних мовлен­нєвих норм пов'язується з такими формами побудови фрази, що сприймаються як порушення типових норм логічного упорядкування й розміщення слів у словосполученнях, реченнях і більших синтаксичних одиницях. Увиразнення мови в художньому творі підпо­рядковане низці конкретних функцій, найважливішими з яких є три: зображувальна (вказати на ті предмети, явища, людей, які у творі зображуються, тобто назвати їх), характерологічна (характеризує внутрішній емоційний стан людини, яка говорить її соціальну або територіальну належність)та оціночно-виражальна (пов'язана з відбором таких слів, за допомогою яких знаходить своє вираження оціночне ставлення автора до ним зображуваного).

Слово авторське і неавторське. Типи неавторського слова.

Авторське слово – відображення певної манери та особливого стилю автора у мовленні.

Неавторське слово – непритаманні автори вирази та мовлення.

Типи неавторського слова:

Різномовлення– це відтворення різноманітної манери (способу, форми) мислення та говоріння.

«Чуже слово» це вторгнення в авторське оповідання нетипового мовлення(Достоєвський – при описі Роскольнікова, автор вживає «безобразная мечта», «проба», «предприятие», хоча ці слова характерні для мовлення героя)

Стилізація – це навмисна та явна орієнтація автора на раніше існуючий стиль словесності, його імітація, відтворення його властивостей.

Пародія – подання переосмислених літературних фактів, має іронічний або саркастичний характер, не може існувати без оригіналу.

Специфіка художнього мовлення. Різномовлення й «чуже» слово в художній оповіді.

Художнє мовлення у складі літературного твору висту­пає як зовнішня його форма, тобто як та конкретно-чут­тєва словесна оболонка, в якій втілюється зміст твору, за допомогою якої відтворюються образи й події, про які йдеться у творі, та передається авторське до них ставлення. Художня своєрідність мовленнєвої організації літературно­го твору знаходить свій вияв у специфічному підборі або ж творенні слів і форм їх синтаксичного сполучення, що вводяться в текст твору й увиразнюють емоційно-смислову, комунікативну спрямованість його мови. Нормативна сталість мовлення може порушуватися з метою його увиразнення та надання йому експресивних властивостей на різних структурних рівнях людської мови.

Різномовлення – це відтворення різноманітної манери (способу, форми) мислення та говоріння.

«Чуже» слово – це вторгнення в авторське оповідання нетипового мовлення(Достоєвський – при описі Роскольнікова, автор вживає «безобразная мечта», «проба», «предприятие», хоча ці слова характерні для мовлення героя)

20Мовляча людина в художньому світі. Монолог і діалог. Поняття поліфонії (М.Бахтін).

Вигадана нформац йна фактура в системному виклад (художн й тв р) творить особливий св т нформац , який з реального часу (документальний час) перевт лю ться у в дображений (художн й час, художн й прост р). Документальна конкретика ( нформац я) ма сво ч тк меж й вичерпу ться там, де понятт вий (зм стовий) елемент факту завершений. В дображена нформац я ма пол фон чну природу. Це сво р дне "накопичування" нформац йних хвиль, що створюють особливий, в дтворений св дом стю прост р, який транслю ться окремим звучанням, неоднозначн стю сприйняття й оц нок.

Прагнення до актив зац авторсько св домост на р вн нформац йно пол фон дозволить письменникам перейти з моно нформац йного горизонту вираження до внутр шньод алог зованого. М. Бахт н уводить у л тературознавчий об г поняття пол фон , яке в н висв тлю у зв'язку з появою пол фон чного роману. деться про особливий (на в дм ну в д монолог чного мислення) тип твору, де пану диний св т авторсько св домост . Такий роман вимагав ново позиц автора щодо сво х геро в. Це д алог чна позиц я, що стверджу самост йн сть, внутр шню свободу героя, його принципову неп двладн сть к нцев й авторськ й оц нц [4, 285]. Слово автора про героя орган зоване як слово присутнього, що чу автора та може в дпов сти йому. У ц й ситуац св дом сний погляд героя на св т ( нформац йний св дом сний модуль) такий же насичений, як авторський, це сво р дне нформац йне суголосся р зних р вноправних систем (автор, герой), фактолог чно-св дом сна множинн сть.

У контекст пол фон чного твору вираження факту в дбува ться в ншому параметр . дея дом нантним св дом сним моментом у випробуваннях героя або формою його в днайдення - тим фактолог чним нформац йним простором-середовищем, в якому розкрива ться людська св дом сть на р вн найглибшого ф лософського перев дчуття нформац . М. Бахт н по-сво му тракту сферу буття де : не як ндив дуальну св дом сть, а як д алог чне сп лкування м ж св домостями. дея - це "жива под я", що роз гру ться в точц д алог чно зустр ч двох або к лькох св домостей [1, 100]. Д алог чну природу людсько св домост Бахт н пов'язу з в дкрит стю, незавершен стю й невир шен стю ( нформац йно меж в п знанн не сну ). Проблема незавершеност - одна з центральних в нформац йн й св дом сн й пол фон , вона приводить геро в пол фон чного роману до виток в людсько свободи. Не зб гаючись з сво м св дом сним нформац йним полем, людина як нформмодуль завжди може вийти за власн меж й тим самим заперечити усталену точку зору про не . Таке подолання власного св дом сного нформац йного бар' ра можливе лише при д алог чному проникненн в пота мне життя особистост (протиставлення двох нформац йно-св дом сних систем). Д алог чн сть як монтажна система нформац йних св дом сних пол в характерна для р вня м кровираження св домост (переживання, думки героя) макрор вня (система роман буду ться як макрод алог з ншими творами, ц лими епохами).

21Вчення М. Бахтіна про хронотоп.

21Вчення М. Бахт на про хронотоп.

Хронотоп (в д грец. "час" "м сце") " стотний вза мозв'язок часових просторових в дносин".

Хронотоп у л тератур ма стотне жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр жанров р зновиди визначаються саме хронотопом, причому в л тератур пров дним початком у хронотоп час. Хронотоп як формально-зм стовна категор я визнача (значною м рою) образ людини в л тератур ; цей образ завжди стотно хронотоп чний.

Осво ння реального сторичного хронотопу в л тератур прот кало ускладнено й не пост йно: освоювали деяк певн сторони хронотопу, доступн в даних сторичних умовах, вироблялися т льки певн форми художнього в дбиття реального хронотопу. Ц жанров форми, продуктивн на початку, закр плювалися традиц ю й у наступному розвитку продовжували завзято снувати й тод , коли вони вже повн стю втратили сво реал стично продуктивне й адекватне значення. Зв дси й снування в л тератур явищ глибоко р зночасних, що надзвичайно ускладню сторико-л тературний процес.

Яскраво спостер га ться хронотоп у творах .Франка, особливо у його "Для домашнього огнища". Наукову статтю на цю тему написав Б.Кир'янчук. Де повн стю опису явище хронотопу у Франка.

22Образ-характер як «нова реальність». Смислова класифікація образів-характерів. Поняття традиційного (світового, вічного) образу. Приклади.

Художн й образ - особлива форма естетичного осво ння свiту, при якiй зберiга ться його предметно-чутт вий характер, його цiлiснiсть, житт вiсть, конкретнiсть, на вiдмiну вiд наукового пiзнання, що пода ться в формi абстрактних понять.

Художн й образ над лений сво ю лог кою, в н розвива ться за сво ми внутр шн ми законами. Житт вий матер ал, що лежить в основ твору, веде за собою, художник нод приходить зовс м не до того результату, якого прагнув. По великому рахунку, художн й образ буду ться парадоксально, часто непередбачувано, незбагненне. Що сп льного у дол талановито д вчини житт чайки? А саме цей художн й образ використову А. Чехов у сво й безсмертн й драм . В образ через з ткнення далеких одне в д одного явищ розкриваються незв дан сторони в дношення реальност .

Формою мислення у мистецтв виступа художн й образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спос б творення художнього образу - головний критер й приналежност до р зних вид в мистецтва. Образи виникають у св домост людей п д впливом реально д йсност , сприйнято за допомогою орган в чуття. Вони коп ями, в дбитками д йсност . Образи збер гаються в пам'ят можуть бути в дтворен уявою. На основ образ в пам'ят художник створю нову реальн сть - художн й образ, який в свою чергу виклика у св домост людей (слухач в, глядач в) низку уявних образ в.

В чний образ - образ до тако м ри неоднозначний суперечливий, що кожна генерац я знаходить у ньому в дпов д на певн "сво " питання т. н., образ, який створений давно, але не втратив сво актуальност до цього часу вийшов за меж того твору епохи, де в н "народився.

Гамлет - в чний образ св тово л тератури.

Так, Прометей справд в чний образ у св тов й л тератур , а промете зм як символ чне вираження служ ння людям, правд , крас наскр зним мотивом л тературного розвитку. За кожно сторично епохи м ф про Прометея приваблював письменник в багатою символ кою та р знобарв'ям дей, закладених в ньому. при цьому на першому план , як правило, були де тираноборства, свободолюбства, непокори гуман зму. Те, що цей м ф, як багато нших, живе у в ках, св дченням безперервност м фотворчих процес в, живучост м фолог зму як л тературного явища.

Доведено, що образ Дон Жуана "в чним" та нестатичним образом у св тов й л тератур , показавши як р зн автори, в р зн епохи трактували його. Кожен сторичний час, вносить щось сво , нове в легенду, наповня новим зм стом. Шлях Дон Жуана ще незак нчений його чекають нов пригоди, нов переживання та почуття.

23Поняття архетипу та його використання у вивченні художнього твору представниками різних шкіл.

24Портрет і його функція у художньому світі. Приклади.