Блок 4. Фінансовий ринок

Тема 1. Роль фінансового ринку в економіці

1.Поняття фінансового ринку та його структура

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави.

За економічною сутністю фінансовий ринок - це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям і покупцям особливого товару — фінансових зобов'язань, він займає важливе місце на ринку ресурсів, адже сприяє обміну грошей майбутніх на гроші нинішні.

Фінансовий ринок — це підсистема фінансових відносин, що має структуру та визначені функції. Фінансовий ринок виконує такі функції:

— обслуговує товарний обіг за доп кредиту;

— акумулює грошові заощадження та нагромадження населення, підприємств, держави;

трансформує акумульовані грошові кошти у позиковий та інвестиційний капітали;

— реалізовує вартість, втілену у фінансових активах, та організовує процес доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

— перерозподіляє на взаємовигідних умовах грошові кошти підприємств з метою їх ефективнішого використання;

— впливає на грошовий обіг та прискорення концентрації й централізації капіталу, обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

— формує ринкові ціни на окремі види фінансових активів;

— здійснює страхову діяльність і створює умови з метою мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

— кредитує уряд, місцеві органи самоврядування шляхом розміщення урядових і муніципальних цінних паперів;

— обслуговує населення під час кредитування споживчих видатків.

Економічна сутність фінансового ринку полягає у встановленні рівноважної ціни та обсягу купівлі-продажу фінансових ресурсів, інструментів, технологій, а також ціни та обсягу надання фінансових послуг для покупців і продавців на цьому ринку. Оскільки існує відповідність між фінансовою і економічною (господарською) сферами, то таким чином фінансовий ринок впливає на економічні процеси і забезпечує раціональність та ефективність використання наявних, завжди обмежених економічних ресурсів.

Роль фінансового ринку, як складової частини інфраструктури фінансової системи, полягає в тому, що він надає конкретні інструменти для здійснення трансформації (переливу) вільних коштів суб'єктів економічного життя в активний позиковий капітал, якого потребують інші суб'єкти економічного життя для реалізації своїх ефективних економічних проектів.

2. Суб’єкти фінансового ринку

На фінансовому ринку діють різні суб'єкти (учасники ринку), функції яких визначаються метою їх діяльності та участю у здійсненні угод. Суб'єктами фінансового ринку можуть бути: фізичні особи, не обмежені законом у правосуб'єктності та дієздатності, групи громадян (партнерів), трудові колективи, юридичні особи усіх форм власності, держава.

Класифікація суб'єктів фінансового ринку є досить складною і не завжди точно визначеною. Вона ускладнюється в міру деталізації й розгляду в різних аспектах, зважаючи на різноманітність операцій з фінансовими активами і багатогранність функцій, які можуть виконувати різні учасники фінансового ринку.

Найбільш узагальнено суб'єктів фінансового ринку можна класифікувати за формою:

домогосподарства (населення);

суб'єкти господарювання (інститути позафінансової сфери);

держава.

Домогосподарство є одним із надзвичайно важливих суб'єктів фінансового ринку, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і за наявності відповідного фінансового механізму може бути потужним джерелом економічного зростання країни.

Основним джерелом фінансування для не фінансових інститутів, як правило, є банківські кредити, інші види позик, облігації та акції. Корпорації з високим кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках, надаючи перевагу ринку, де вартість капіталу менша.

Держава також є активним учасником фінансового ринку. Оскільки державні витрати, як правило, перевищують доходи, то виникає бюджетний дефіцит, який може покриватися за рахунок позик, що здійснюються на фінансовому ринку. Ці позики реалізуються шляхом продажу урядових облігацій те інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо підприємствам і домогосподарствам. Держава на фінансовому ринку є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання; вона також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку.

Суб'єктів (учасників) фінансового ринку класифікують також залежно від виконуваних ними функцій. З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку його професійних учасників поділяють на три групи: продавці і покупці фінансових активів (послуг); фінансові посередники інститути інфраструктури фінансового ринку.

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) становлять групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій.

3. Характеристика об’єктів фінансового ринку

Товарами фінансового ринку є грошові кошти та цінні папери, які виступають об’єктами купівлі-продажу на ринку.

З економічної точки зору грошові кошти є найбільш ліквідними активами.

Основним товаром фінансового ринку, своєрідним предметом купівлі-продажу цього ринку є цінні папери. Вони, як інструменти фінансового ринку, є документами-свідоцтвом про боргове зобов’язання або право власності.

За багатьма своїми функціями цінні папери тотожні грошам, що є економічною характеристикою. Так, емітент багатьох цінних паперів і грошей той самий – держава й уповноважені нею органи. Випуск тих і інших регулюється Урядом, Міністерством фінансів, Центральним банком, деякими іншими органами. І гроші, і цінні папери часом випускаються для покриття дефіциту державного бюджету, вони є суворо стандартизованими, мають визначений ступінь захисту від підробок.

Чимало спільного також в обігу грошей і цінних паперів, що, по-перше, регулюється тими ж органами, що їх випустили. По-друге, можливо їх функціонування в безготівковій формі. Нарешті, вони можуть бути конвертованими (гроші – в іноземну валюту, а папери – в фінансові інструменти іншого виду, класу, серії). І ті й інші можуть бути як іноземними, так і національними. Гроші й цінні папери є також різними сегментами фінансового ринку. Тому на їх розвиток впливають найчастіше однакові фактори. Стан одного ринку залежить від стану іншого і впливає на нього.

І гроші, і цінні папери підпадають під дію інфляційних процесів. Багато загального в механізмі їх знецінення, що відбувається, якщо грошей випущено більше, ніж потрібно для обслуговування товарообігу, або якщо емісія цінних паперів перевищує ємність фондового ринку. І гроші, і цінні папери можуть накопичуватися, служити засобом утворення скарбів. Крім того, гроші і такі цінні папери, як вексель або чек, служать засобом платежу. При цьому, вексель, будучи кредитними грошима, є їхнім різновидом, а чек – їхнім замінником. Якщо взяти до уваги також високоліквідні цінні папери, для яких не існує проблеми обміну на гроші, то є можливість дати ще одне визначення цінних паперів, позначивши їх як альтернативні гроші.

Цінні папери та грошові кошти є товаром особливого роду, оскільки мають властивість елемента авансованого капіталу (для цінних паперів – це чергова економічна характеристика). Як товар особливого роду гроші можуть обмінюватися на товари, а цінні папери – обмінюватися на гроші. Цінні папери володіють також властивістю обміну на активи емітентів. Особливий характер цінних паперів як товару складається й в особливому – стосовно реальних інвестицій – характері обігу (обіг самостійний, але під впливом змін, що відбуваються в реальних інвестиціях, капіталі).

Гроші і цінні папери є таким товаром, що має значення не сам по собі, а лише як представник, інструмент відповідних ринків, процесів, потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природи усього товарного світу (власне товарів і послуг, іноземних валют, банківських позик, цінних паперів), а останні – як відображення вартості інвестицій (капіталів). Тому власна внутрішня вартість грошей і цінних паперів (на паперовому носії) дорівнює вартості виготовлення самого папера.