Тема 7. Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу

1. Роль бюджетів у соціальному розвитку і підвищенні рівня життя народу.

Бюджет є осн.інструментом держ.регулювання соц-екон.процесів в ринкових умовах. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соц.сферу, забезпечувати соц.захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі або завдяки посередницькому регулюванню. Осн.формами прямої участі є: бюдж.фінансування конкр.загальнодерж.структуроутворюючих інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету. Потребують держ.фін.підтримки та прямого фінансування заходи зі здійснення комплексної політики енергозбереження. Важливим напр.бюдж.політики щодо регулювання екон.розвитку є фінансування агропромислового комплексу., робіт із захисту земель, підвищення їхньої родючості. Роль бюджету в регулюванні соц.процесів в кінцевому підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фін.стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формуванню рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності в державі.

2. Нормативний метод планування доходів і видатків.

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи. Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків. Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі і контингенту бюджетних установ. Мережа бюджетних установ і їхній контингент встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджується станом на кінець року. Для визначення суми видатків за нормативного методу розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю. Норма видатків - це величина затрат на планову розрахункову одиницю (наприклад на один клас, одного вихованця, на один квадратний метр площі). Норми затрат встановлюються за однорідними видатками і однотипними установами.

Фінансова норма – науково-обгрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю.

Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:

Спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи, потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім на основі укрупнених норм розробляють зведені фінансові норми бюджетних установ. Індивідуальні - на рівні бюджетної установи.

Укрупнені – на рівні міністерства, відомства. Зведені  - на рівні держави чи області.

3. Види кошторисів. Кошторисний порядок фінансування видатків бюджетів.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа-кошторису.Визначення обсягів фінансування грунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи(оперативно-сітьові показники); 2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

А) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи(напр. Кількість учнів у школі), що в свою чергу, розмежовуєтьсяч на: -вихідні- об’єктивно існуючі на даний період часу; -похідні- визначаються за певними нормами(напр.кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюван.класів); загальні показники,які характеризують будівлю бюджетної установи (площа приміщень).

Згідно  Постанови КМУ від 28.02.2002р № 228.”Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів  бюджетних установ ”. Кошторис – є основним  плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та  здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис має дві складові: Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій. Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Існують такі види кошторисів:

1.Індивідуальні кошториси відображають  специфіку і особливості виробничої діяльності бюджетної установи. Дані кошториси розробляються по затвердженим формам і розрізняються  по видам бюджетної установи.

2.Загальні представляють загальний фінансовий документ, який визначає об’єм, цільове призначення і поквартальне розподілення однотипних установ, які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Конкретний перелік установ, для яких розробляють загальні кошториси, в кожному випадку встановлюють виконкоми.

3.Зведені це об’єднання в один кошторис індивідуальних кошторисів, однотипних установ, кошториси витрат на централізовані міроприємства і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

4. На централізовані заходи, які проводяться відповідним органорм управління.

4. Склад, структура видатків бюджету на соціально-культурні заходи.

Фінансування установ культури та мистецтва здійснюється за рахунок державного бюджету й місцевого бюджету, а також коштів від надання платних послуг, Наказ N 732/306/152 від 21.12.99  Про затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв.

Видатки на культуру та мистецтво.

Основами законодавства України про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Установи культури і мистецтва, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів , складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вища організація. Планування витрат здійснюється  в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування.

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи.

 До появи  в Україні соціально-культурниих закладів з недержавною формою власності (приватні театри, лікарні, школи), вся соціально-культурна сфера повністю включалася до бюджетної сфери, тобто повністю фінансувалась з бюджету, а відносини, що виникли з приводу фінансування  її видатків, цілком врегульовувались нормами в галузі мобілізації розподілу і використання фондів коштів, що є частиною НД, з метою забезпечення завдання та функцій держави. З появою недержавних соціально-культурних закладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції України, і в законі “Про власність” існування  приватної форми власності. Відбувається трансформація поняття фінансування соціально-культурної сфери. До появи підприємств з недержавною формою власності правове регулювання видатків на культуру здійснювалось:

А) нормами фінправа, що регламентують кошторисно-бюджетне фінансування;

Б) нормами фінансового, цивільного господарського права, що регламентують фінансування  госпрозрахункових підприємств та підприємств з недержавною формою.

Фінансування культури  здійснюється  на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів  підприємств, організацій, громадських об’єднань. Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 відсотків від НД України. Місцеві Ради народних депутатів мають право у порядку передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми. Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або ДБ на своє утримання, використовують   на свої потреби спеціальні кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та ін. При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністерство культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АРК у підпорядкуванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємства , організації. Фінансування за державним бюджетом України здійснюється  Мін.фінансів України шляхом надання  головним розпорядникам права використання бюджетних коштів. Після отримання коштів із бюджетів на свої рахунки, головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти  на поточні рахунки підвідомчих підприємств та закладів культури. По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Кожне підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються  з ДБ і ті, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування. Кошторис видатків підприємства, організації, закладу культури складається  відповідно  статтям бюджетної класифікації.

5. Склад і структура видатків на освіту.

Фінансування державних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей н/г, держпідприємств, організацій , а також додаткових джерел. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% НД, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Кошти  закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються П і не оподатковуються.

Додаткові джерела фінансування.

-кошти одержані на навчання , підготовку підвищення кваліфікації та  перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

-плата за надання додаткових освітніх послуг;

-кошти одержані за науково-дослідні роботи та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

-доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

-дотації з місцевих бюджетів;

-кредити і позички банків, дивіденди від ЦП та доходи від розміщення  на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

-добровільні грошові внески , матцінності одержані від підприємств, установ, організацій, громадян.

Склад видатків на освіту: освіта; дошкільна освіта; загально середня освіта; загальноосвітні навчальні заклади; загальні спеціалізовані школи-інтернати; загальноосвітні спеціалізовані навчальні заклади; професійно-технічні заклади; вища освіта; вищі навчальні заклади І та ІІ рівня акредитації; вищі навчальні заклади ІІІ та ІV рівня акредитації; післядипломна освіта; позашкільна освіта та заходи із позашкільної роботи з дітьми; програма матеріального забезпечення навчальних закладів; дослідження і розробки у сфері освіти; інші заходи та заклади в сфері освіти.

Розрахунковий обсяг видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, розрахункового нормативу видатків на одного учня, приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів

Основну частину видатків бюджету на освіту складає фінансування  загальноосвітніх шкіл.

В основі визначення обсягів фінансування лежать два показники:

Вихідний (об’єктивно існуючий наданий момент)- кількість учнів.

Похідний  (визначається за певними нормами) – кількість класів.

6. Склад та структура видатків на охорону здоров’я

Основним джерелом фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є кошти державного та місцевих бюджетів. Положеннями Бюджетного кодексу України вiд 08.07.2010 № 2456-VI1 (глава 14) врегульовано питання розмежування видатків на охорону здоров’я міжвідповідними бюджетами. Зокрема, статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що з державного бюджету виділяються кошти на охорону здоров'я, а саме на: а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", та інвалідів, загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для інвалідів згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями); ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Видатки на охорону здоров’я також здійснюються з районних

бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим (далі – АР Крим) і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (п. 3. статті 89 Бюджетного КодексуУкраїни). До них належать видатки на: а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти); б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти). Видатки на охорону здоров'я, що здійснюються з бюджету АР Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу

міжбюджетних трансфертів (п. 3. статті 90 Бюджетного Кодексу України): а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення); б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові); в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації); г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи). З бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення не передбачено видатки на охорону здоров’я (стаття 88 Бюджетного Кодексу України). Прикінцевими та перехідними положеннями Бюджетного Кодексу України (п. 11 Розділу VI) визначено необхідність протягом року розробити проекти законів України з питань охорони здоров'я, передбачивши здійснення заходів щодо: – передачі відомчих установ та закладів охорони здоров'я до сфери управління центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я; – переходу у використанні бюджетних коштів від утримання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів до оплати відповідних медичних послуг (із зміною організаційно-правових форм господарювання таких закладів); – запровадження нового механізму фінансового забезпечення первинної медико-санітарної допомоги; – підготовки умов для переходу на страхову модель охорони здоров'я.