Тема 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання

1. Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин.

Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.

Система міжбюджетних трансфертів, визначена Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно І безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України у Законі ,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.

Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам:

- дотації вирівнювання (міжбюджетні трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);

- субвенції на здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів;

- субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Розподіл міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців та споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Важливим напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, які е фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.

При розподілі доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є максимальне забезпечення кожної ланки бюджетної системи стійкими, регулярними надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.

2. Міжбюджетні трансферти та їх класифікація.

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за виключенням коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти, видані на погашення основної суми державного боргу. У видатковій частині Державного бюджету передбачено два фонди: загальний і спеціальний. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, виділених на певну ціль. Видатки загального фонду фінансують за рахунок доходів загального фонду бюджету, вони не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

За бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має такі класифікації;

а) функціональну; б) економічну; в) відомчу; г) програмну.

А)Функціональну структуру:

• 1 група - держ. управління, судова влада, міжнар. д-ть, нац. оборона, правоохоронна д-ть, забезпечення безпеки, фундаментальні дослідж.

• 2група - освіта, охорона здоровя, соц.. захист, ЖКГ, ЗМІ, фізкультура і спорт.

• З група - видатки на ек. д-ть, охорона навк. с-ща, створ нових роб. місць.

• 4група - видатки на обслуговування внутр. та зови держ. Боргу

• та видатки з цільових фондів, включені до держ. бюдж.

Розподіл видатків за б)економічною характеристикою, , ґрунтується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків, а також кредитуванні за вирахуванням погашень, склад яких визначає Міністерство фінансів України.

Поточні витрати — це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування з соціального захисту населення

Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансування інвестиційної й інноваційної діяльності держави: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному секторові та перекази за кордон на капіталовкладення та ін.).

В)За відомчою класифікацією видатків бюджету визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

г)Програмна класифікація видатків бюджету використовується у процесі формування бюджету за програмно-цільовим методом.

1) дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

3. Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами.

Бюдж. с-ма-заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність усіх видів бюджетів країни. До складу Б.С. Ук-ни входять Держ. б-т У., республіканський б-т Авт. р-ки Крим і місцеві б-ти. Доходи і видатки між різними ланками бюдж. с-ми розмежовуються різним чином. Доходи Держ. б-ту -це ч-на централізованих фін. рес-сів дер-ви, які врегульовані відпов. нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи б-ту відображають екон. відносини дер-ви з підприємствами, установами, орг-ми ,фіз. особами, які виникають в процесі стягнення бюдж. платежів. Доходи б-ту Ук-ни мають 2 чітких рівні-Державний та місцевий. Головним джерелом доходів б-ту є нац. доход. Основними методами ,які використовуються органами держ. влади для перерозподілу нац. доходу і утвореня бюдж. доходів є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Як окрема екон. категорія, доходи місцевих б-тів виражають сферу екон. відносин сусп-ва, яка пов’язана з форм-ням, розподілом і використанням фін. рес-сів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих б-тів мають певну законодавчу базу- Конст-я У., З-ни У. "Про бюдж. с-му У.", "Про податкову с-му У.", "Про місцеве самоврядування в У."та ін. нормативні акти. Але незважаючи на наявність відпов. нормативної бази, до цього часу не напрацьовано чіткого мех-му перерозподілу бюдж. надходжень як у Держ., так і всередині місцевих б-тів. В з-ні "Про місцеве самоврядування в У."передбачено, що доходи місцевих б-тів формуються за рах. власних, визначених з-ном, джерел та закріплених у встановленому з-ном порядку загальнодерж. податків, зборів та ін. обов’язк. платежів. Доходи місцевих б-тів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Видатки б-ту як складова ч-на фін. категорії-б-ту є виразником витрат дер-ви на загальнодерж. рівні, необхідних для виконання дер-вою своїх функцій. Витрати виражають екон. відносини, на основі яких здійснюється процес використання ценралізованих коштів за напрямками, визначеними з-ном. Напрямки використання бюдж. видатків обумовлюються цілим рядом рядом факторів, основними з яких є:-утримання держ. установ;-функції дер-ви;-рівень розв-ку регіонів дер-ви;-зв’язки видатків із загальнодерж. б-ту і видатками із місцевих б-тів;-інші, які можуть мати вагоме значення в залежності від конкретної екон. і політ. ситуації в дер-ві. Видатки держ. б-ту регламентуються відповідною законодавчою та нормативною базою-З-ми У."Про бюдж. с-му У.", "Про Держ. б-т на поточний рік", Бюдж. класифікацією, поточними постановами ВРУ, Указами Пр-та У.,рішеннями Кабміну У. Ст.18 З-ну У."Про бюдж. с-му У."поділяє всі видатки б-тів всіх рівнів на 2 групи-поточні видатки та видатки розвитку. Поточні видатки-це витрати б-тів на фінансування мереж підприємств, орг-цій, установ та органів, які діють на початок бюдж. року, а також на фінансування заходів щодо соц. захисту н-ня та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В склад поточних видатків окремо виділяють вмдатки б-ту, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об’єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку-це витрати б-тів на фінансування інвестиц. д-ті, зокрема:фінансування капіт. вкладень виробничого-невиробничого призначення;фінансування структурної перебудови нар. госп-ва;субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Видатки місцевих б-тів відображають ті ж самі соц.-екон. відносини, що і видатки Держ. б-ту, але на місцевому рівні і з врахуванням регіональних особливостей. Видатки місцевих б-тів базуються на тих же законодавчих аактах, що і їхні доходи.

4. Характер та форми взаємовідносин між бюджетами.

У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихід¬ці; Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами. Існують такі форми взаємовідносин. Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Бюджетна субвенція — різновид цільової субсидії. яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Бюджетна дотація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим. Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначеним на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами. Вилучення коштів — явище, зворотнє дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня. Бюджетні позички — отримання коштів на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування ви¬датків і надходження доходів). Раніше видавались з бюджету вищого рівня. У Бюджетному кодексі України визначено, що тепер бюджетні позички отримуються в комерційних банках. Взаємні розрахунки бюджетів — передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів. За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов'язковими. Бюджетне субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов'язковому порядку. За напрямами проведення взаємовідносини між бюджетами поділяю¬ться на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаємовідносини між бюджетами