5.4. Формування рукопису змісту магістерської роботи

Підготовка тексту магістерської роботи є довготрива­лим процесом. Перший чорновий рукопис бажано викону­вати на одній сторінці аркуша, щоб потім можна було зробити доповнення, вставки, зміни до тексту.

Підготовку тексту недоцільно починати зі вступу, його легше написати пізніше, коли вже викристалізуються і будуть осмислені результати роботи.

Визначити головну послідовність роботи за ЗМІСТОМ, звернувши увагу на початок, розвиток і бажаний результат дослідження.

Компонування основної частини роботи доцільно роз­почати з розкриття стрижневих її думок, які можуть бути сформульовані короткими абзацами на окремих аркушах паперу або в текстовому редакторі.

Для викладу матеріалу роботи характерні аргументова-ність суджень та точність наведених даних. Орієнтуючись на читачів з високою професійною підготовкою, автор включає в свій текст увесь знаковий апарат (таблиці, формули, символи, діаграми, схеми, графіки тощо), тобто все те, що складає мову науки.

Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладу наукової інформації, вимагаючи відмову від висловлювання власної думки у чистому вигляді. У зв'язку з цим автори роботи намагаються уживати мовні конструкції, які виключають застосування особового займенника "я". Автор виступає у множині, вживає замість "я" займенник "ми", і це виправдано, бо будь-яке досліджен­ня є наслідком роботи групи людей, колективна творчість.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницькими працями, магістерська робота як самостійне наукове дослідження кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш

відомих рішень. її тематика та науковий рівень мають відповідати освітньо-професійній програмі навчання. Вико­нання зазначеної роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.

При виконанні магістерської роботи студент повинен уміти:

- сформулювати мету і завдання дослідження; -скласти план дослідження;

• вести бібліографічний пошук із застосуванням сучас­них інформаційних технологій;

• використовувати сучасні методи наукового досліджен­ня, модифікувати наявні та розробляти нові методи, вихо­дячи із завдань конкретного дослідження;

• обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

-оформляти результати досліджень відповідно до су­часних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

Завершальна частина роботи дає змогу переконатися, наскільки сформовані в ній висновки відповідають меті і завданням магістерської роботи.

Після завершення чорнового варіанту приступають до написання вступу, в якому стисло формулюють актуаль­ність теми, мету, завдання, новизну роботи, практичне її застосування, визначають методологію дослідження і структуру роботи.

Традиційно композиційна структура магістерського дослідження складається з таких послідовно розташованих елементів:

224. Титульна сторінка

225. Завдання на виконання дипломної роботи

226. Зміст

227. Перелік умовних позначень

228. Вступ

229. Розділи та підрозділи змістової частини (в розділі по 3-4 питання до кожного)

230. Висновки до кожного розділу і загальні до магістерсь­кого дослідження

231. Перелік літературних джерел

232. Додатки

Після затвердження теми студент разом з науковим керівником складає завдання (Додаток А) на виконання магістерської роботи. Завдання складається в двох екземп­лярах: перший видається студенту перед переддипломною практикою, одним із завдань якої є збір і узагальнення конкретних даних для дипломної роботи, друний - зали­шається на кафедрі і разом з дипломною роботою подається до захисту.

Професор Д.М.Стеченко пропонує таку орієнтовну струк­туру плану магістерської роботи (рис. 4.1).

[ Тема / Наукова проблема _)

[Вступ І [Розділ 1 .Теоретичні аспекти 1

[Розділ 2. Методологічні аспекти або теоретичні )

[Розділ 3. Прикладні аспекти }

(Висновки ]

[Список використаної літератури )

' [Додатки ]

Рис. 4.1. Орієнтовна структура плану наукової роботи

Відкриває магістерську роботу титульна сторінка, яка заповнюється за певними правилами (Додаток Б).

При оформленні Вступу у студентів часто виникають труднощі. Пропонуємо скористатись такими правилами:

Коротке і аргументоване формування актуальності те­ми обраного дослідження дає змогу сформулювати її важ­ливість, злободенність на конкретний момент. Подається короткий концентрований огляд розробок інших дослід­ників стосовно вирішення цього завдання з посиланням і критичними оцінками тих проблем, які вирішуватиме визначене дослідження.

Розкриття дослідженості науково обраної теми ма­гістерської роботи є обов'язковим елементом вступу. На це спрямований огляд літератури, який має засвідчити ґрунтовне ознайомлення магістрів зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, кри­тично осмислювати їх, оцінювати результати, визначати головне для подальших досліджень.

Мета і завдання дослідження мають бути сформульо­вані методологічно правильно, достатньо коротко, але зав­данням дається розширене тлумачення, в сукупності вони мають відповідати назві розділів дослідження, але в форму­люванні використовують слова: "з'ясувати", "вивчити", "описати", "встановити", "вивести формулу" тощо.

Методи дослідження мають бути сформульовані на по­чатку роботи. Це стосується філософських та загально-наукових методів, а частково-наукові доповнюються після завершення дослідної роботи.

Обов'язковим елементом вступу є визначення об'єкта (процесу, явища, що створюють проблемну ситуацію і оби­раються для вивчення) і предмета (того сутнісного, що перебуває в межах об'єкта) дослідження. Останній, зазви­чай, збігається з темою і є головним розділом магістерської роботи.

Наукова новизна є ознакою, на підставі якої автор має право на використання поняття "вперше", характеризуючи отримані результати і здійснене ним дослідження.

Оцінюючи практичну значущість теми, виходять із то­го, наскільки результати успішно здійсненого дослідження можуть бути використані у відповідній сфері економічного, соціального буття людини, суспільства.

В основній частині, поділеній на окремі розділи, викла­дають зміст теми дослідження. В кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези, під­тверджені фактами, думками різних авторів, результатами анкетування, експерименту, аналітичних даних практичного досвіду. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність. До кожного розділу роботи необхідно зробити короткі висновки, а по закінченні роботи формулюються загальні висновки до всієї роботи в цілому.

На заключному етапі передбачається уточнення сту­дентом вступу та формування висновків до дипломної роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту. У вис­новках потрібно наголосити на якісних та кількісних по­казниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації щодо їх використання.

У стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення, пропозиції та їх значущість. Такий висновок повинен бути покладений в основу доповіді при захисті дипломної роботи перед ДЕК.

Досить складною роботою при формуванні змісту наукового дослідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури, слід уважно систематизувати погляди вчених у такому порядку:

- сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в певному аспекті);

• що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

• погляди вчених з приводу шляхів вирішення визна­ченої проблеми на практиці (хто і що пропонує);

• які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці;

• які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в конкретній галузі виділені вченими.

Огляд джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.

Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок у розробку теми, порівняно з уже відомими дослі­дженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запози­чення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.

В кінці магістерської роботи після висновків подається список використаних джерел.

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів:

• у порядку назви посилань у тексті (найзручніший);

• в алфавітному порядку перших літер прізвищ авторів або назв;

• у хронологічному порядку.

Посилання в тексті слід позначити номерами джерел, за якими вони зазначені у "Списку використаних джерел". їх виділяють квадратними дужками. Наприклад, "...у працях [1-3, 7, 23] приділено особливу увагу дослідженням цього аспекту проблеми".

Якщо наводять цитату або статистичні дані з джерела з великою кількістю сторінок, крім номера зазначають сто­рінку, з якої взята цитата, наприклад: "...на думку

американського фахівця Ф.Котлера, доцільно виділити такі етапи проведення маркетингового дослідження [43, с. 234]...".

Джерела, з яких запозичені таблиці та рисунки, пода­ють безпосередньо після таблиць та рисунків. Далі залиша­ють два інтервали та продовжують текстову частину.

Посилання на рисунки, таблиці та формули в диплом­ній роботі вказують їх порядковим номером, наприклад: "на рис. 2. З можна побачити..." / "повернемося до табл. 1. 3..." / "розрахуємо за формулою (2. 1)...".

Відомості про джерела, які включені до списку, необ­хідно подавати відповідно до вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис починають з нового рядка з порядковою нумерацією. Літературу розташовують в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім - іноземною (див. тема 4).

Варто звернути увагу на те, що посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим номером, яким воно записано у списку використаної літератури з виділенням двома квадратними дужками, наприклад "... у працях [1-7]..."

Про кожен документ (книжку) подаються такі відомос­ті: прізвище та ініціали автора у називному відмінку, якщо книжка написана двома чи трьома авторами, то їх прізви­ща перераховуються за таким порядком, в якому вони вказані в книжці; повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші); дані про повторне видання; назва місця видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петер­бурга) вживаються скорочення: К., X., М., Л., СПб; назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р."); кількість сторінок зі скороченням "с".

Кожна група відомостей відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире (.-).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища чо­тирьох авторів (якщо книжку написано чотирма) або трьох "та ін." (якщо книжку написано п'ятьма і більше авторами).

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем і всі інші елементи за прізвищем автора.

Відомості про статті, опубліковані в збірниках, жур­налах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізви­ще та ініціали автора статті; назву статті, після чого ставиться дві косих риски, повна назва видання, в якому розміщена стаття, за викладеними вище правилами, а для журналу - назва, рік випуску, номер сторінок, на яких роз­міщена стаття.

Для нормативно-технічної та проектної документації вказують номер документа, його назву, термін дії.

Приклади оформлення бібліографічного опису в "Спис­ку використаних джерел":

1. Аралов М.С. Создание собственного дела: первые шаги // МЭ и МО. - 1991. - №1. - С. 121-128.

233. Мескон М.Х., Альберт М„ Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 896 с.

234. Народне господарство України в 1992 році: Статистичний щорічник // Мін. статистики України. - К.: Техніка. - 1993. - 493 с.

235. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. В.Д.Щетинина. - М.: Международные от­ношения, 1993. - 276 с.

236. Про господарські товариства. Закон України. Ві­домості Верховної Ради України. - 1991. - №63. - С. 15-18.

6. Юридический справочник предпринимателя / Рук. авт. колл. Ю.С.Шемшушенко. - К.: Перлит продакшн, ЛТД, 1992. - 636 с. тощо.