Тема 9.3 Бюджетування в системі оперативного фінансового планування

1. Структура головного бюджету фірми.

2. Оперативне фінансове планування.

3. Методика розрахунку показників фінансового плану.

1. Структура головного бюджету фірми.

Бюджетування, як інструмент фінансового планування, в країнах ринкової економіки вважається описом цілей підприємства, визначенням конкретних фінансових та операційних завдань у термінах. Він є кількісним планом діяльності підприємства і виконання програм, які є взаємопов'язаним набором фінансових і/або натуральних, економічних показників. Бюджети створюють окремі цілісні саморегулюючі системи, кожна з яких відповідає за певний напрямок використання ресурсів і отримання прибутку. Іншими словами, бюджет визнається фінансовим планом та економічним регулятором відносин між структурними підрозділами "підприємства та підприємством і зовнішнім середовищем.

Бюджетування передбачає підготовку головного бюджету, що складається з інтегрованих один з одним бюджетів, які відображають різні сторони діяльності підприємства.

Для прикладу наведемо структурно-логічну схему головного бюджету фірми, який описується у вітчизняній навчальній літературі (див. рис. 11.1).

Головний бюджет є основою для прогнозування і планування прибутку — основного фінансового ресурсу підприємства. Цей бюджет описує у структурованій формі очікування щодо продажу продукції, витрат та інших фінансових операцій у плановому періоді.

Бюджет капітальних вкладень, який є складовою частиною головного бюджету, передбачає планування амортизаційних відрахувань — власного фінансового ресурсу підприємства.

Укрупнено головний бюджет класифікується за двома категоріями: операційний бюджет (бюджети продажу, виробництва, прямих матеріальних витрат, прямих затрат на працю, виробничих накладних витрат, збутових і адміністративних витрат; прогноз звіту про прибутки і збитки) і фінансовий бюджет (прогноз руху грошових коштів, прогноз балансового звіту, бюджет капітальних вкладень).

Бюджетування на підприємстві передбачає зв'язок бюджетів із центрами отримання прибутків і фінансової звітності. Безумовно, це

відповідає суті бюджетування як технології планування, обліку та контролю за грошовими потоками та фінансовими результатами.

Варто зазначити, шо бюджетування потребує індивідуального підходу у кожному конкретному випадку. До того ж, бюджетування у різних галузях економіки має враховувати, шо фінанси машинобудівних підприємств відрізняються від фінансів підприємств текстильної промисловості, а ці — від фінансів у харчовій галузі. Це означає, шо потреби і, відповідно, масштаби бюджетування на кожному підприємстві можуть бути різними.

Рис. 11.1. Структура головного бюджету фірми

Підприємства, впроваджуючи бюджетування, можуть обирати шлях складання бюджету у вузькому його значенні — як інструменту планування або бюджету як інструменту управління (тобто планування, обліку та контролю).

2. Оперативне фінансове планування.

Оперативне фінансове планування полягає у складанні й виконанні платіжного календаря, касового плану, а також у встановленні потреби у короткотермінових кредитах.

Платіжний календар пов'язує черговість і терміни проведення розрахунків, що забезпечують безперервне фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства. За його допомогою контролюється виконання платіжних зобов'язань та фіксуються зміни у платоспроможності та ліквідності активів підприємства.

Касовий план — це план обігу готівки, він може складатись при потребі підприємства у визначенні розміру зобов'язань перед працівниками із заробітної плати та нарахувань на неї, дивідендів та інших виплат підприємства готівкою.

Фінансовий план (баланс доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг інвестиційних (фінансових) ресурсів, необхідних для проведення фінансово-господарської діяльності у плановому періоді. Його виконання здійснюється безпосередньо через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план. Примірна форма оперативного плану наведена в додатку Д2.

За допомогою балансу надходжень грошових коштів встановлюють, коли на підприємстві тимчасово вивільняються кошти або з'являється додаткова потреба у них.

Як правило, оперативний фінансовий план складають у вигляді платіжного календаря. Його формують на квартал із розбивкою за місяцями або на коротші терміни — на місяць із розбивкою за декадами. У платіжному календарі відображають весь грошовий обіг підприємства, значна частина якого проходить через рахунки підприємства у банках (поточні, валютний, позиковий). У платіжному календарі відбито рух ресурсів відповідно до їх надходження та використання у різній формі (грошові кошти, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери). Тобто, у платіжному календарі фіксуються всі види надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків використання.

Оперативне управління фінансовими ресурсами підприємства передбачає постійну перевірку дебіторської і кредиторської заборгованості та дотримання своєчасного стягнення і погашення.

Дебіторська заборгованість, яка виникає у зв'язку з узгодженими термінами оплати рахунків у договорах на постачання продукції між сторонами, встановленими формами безготівкових розрахунків, є об'єктивною реальністю у фінансово-господарській діяльності підприємств. Вона визнається необхідною частиною обігового (робочого) капіталу. Дебіторська заборгованість, яка перевищує обгрунтовані її розміри, знижує платоспроможність підприємств. Така заборгованість вимагає від фінансових служб постійного контролю за причинами її виникнення, а також відслідковування питомої ваги товарообмінних операцій та розрахунків шляхом виписування векселів у ЇЇ загальному обсязі.

Особливу увагу належить приділяти довготерміновій дебіторській заборгованості, на яку нараховуються відсотки. Така заборгованість відображається в балансі за її теперішньою вартістю.

Кредиторська заборгованість у залучених коштах підприємства теж може займати суттєве місце. Якщо вона виникає у процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами господарювання, бюджетом, державними цільовими фондами в межах встановленого документообігу та форм розрахунків (відстрочення платежів у межах термінів, передбачених чинним законодавством), то її потрібно визнавати за оптимальну. Якщо ж кредиторська заборгованість виникає внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до погіршення фінансового стану контрагентів і ускладнення взаємовідносин з державними інституціями.

Постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — балансу доходів і витрат (фінансового плану) підприємства. Він дає можливість фінансовій службі підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксує зміни у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежити за станом обігового капіталу і фіксує потребу у використанні позичених та залучених коштів у плановому періоді.