Тема 6.3 Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

1. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

2. Порядок фінансування капітальних вкладень.

3. Фінансування ремонту основних засобів.

4. Капітальні інвестиції та довгострокові кредити.

1. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

Централізовані фінансові ресурси

Залучені та позичені фінансові ресурси

Власні фінансові ресурси

Довгострокові кредити комерційних банків

Кошти від емісії та реалізації цінних паперів

Іноземні інвестиції

Готівкові кошти засновників підприємства

Фонди нагромадження за рахунок прибутку

Резервні фонди

Амортизаційний фонд

Кошти від продажу власного майна

Кошти від здавання власного майна підприємства в оренду

Використання внутрішніх резервів у будівництві

Кошти державного бюджету та місцевих бюджетів

Кошти державних позабюджетних фондів

Кошти благодійних фондів

Рис. 8.6. Джерела фінансування капітальних витрат

Підприємство-замовник і підрядник укладають договір на буді­вництво із зазначенням форми розрахунків, договірної вартості будівництва, об'єктів будівництва із вказівкою на наявність про­екту й кошторису для кожного об'єкта, джерел фінансування бу­дівництва, обсягів незавершеного будівництва, які є на день укла­дення договору; інвентарної вартості об'єкта, переліку підрядників і підрядних робіт та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором мо­жуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

Господарський спосіб будівництва. При веденні капітального будівництва господарським способом у підприємства створюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються у процесі будівництва.

До них належать: мобілізація внутрішніх резервів у будівництві, планові накопичення щодо будівельно-монтажних робіт, економія від зниження собівартості робіт, амортизаційні відрахування за ос­новними засобами будов, які здійснюються господарським способом.

Мобілізація внутрішніх джерел у будівництві служить джерелом фінансування капітальних вкладень у тих випадках, коли у будов скорочується потреба в оборотних засобах на плановий період.

Суму мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) мож­на визначити за формулою

М = 0-Н + (-)К, (8.5)

де О — очікувана наявність оборотних активів на початок плано­вого періоду;

Н — планова потреба в оборотних засобах будови на кінець пла­нового періоду;

К — зростання (зниження) кредиторської заборгованості протя­гом планового періоду.

Результат розрахунку зі знаком "+" означає мобілізацію засобів, від'ємний результат — іммобілізацію оборотних засобів будов, що свідчить про зростання потреби в оборотних засобах для створення додаткових запасів і затрат.

Планові накопичення включаються до кошторисів будівництва в розмірі ЗО % кошторисної собівартості будівельно-монтажних робіт і враховуються в джерелах фінансування капітальних вкла­день, які виконуються господарським способом. Економія від зни­ження вартості будівельно-монтажних робіт виникає в результаті проведення заходів, які знижують вартість будівництва.

Залучені кошти можуть використовуватись банком у вигляді банківського кредиту, позик інших кредиторів під векселі та інші боргові зобов'язання, і грошових коштів, одержаних від розміщен­ня облігаційних позик.

Фінансування державних централізованих капіталовкладень за рахунок державного бюджету, які надаються на безоплатній основі, здійснюється в тому випадку, коли об'єкти включено до затвер­дженого переліку будов і об'єктів для державних потреб. Це є мож­ливим за відсутності інших джерел фінансування, а також у по­рядку державної підтримки будівництва пріоритетних об'єктів виробничого призначення при максимальному залученні власних, позикових та інших засобів.

В умовах ринкових відносин набувають розвитку нові форми мобілізації коштів, що використовуються на капітальні вкладення підприємств. Однією з таких форм є цінні папери: акції, облігації казначейські зобов'язання держави тощо. Кошти, одержані від цінних паперів, спрямовуються в оборот підприємств, а їхні влас­ники отримують прибутки у вигляді дивідендів або процентів.

Створюються також спеціальні форми підтримки малих підпри­ємств для фінансування заходів щодо створення нових і розвитку діючих малих підприємств. Засновниками фондів підтримки ма­лих підприємств можуть бути державні, кооперативні та інші підприємства, організації і громадяни. Фонди підтримки створю­ються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, суспільних та інших підприємств, установ і громадян. У фонди підтримки направляються бюджетні кошти для стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств (вироб­ництво товарів, надання послуг населенню тощо). Ці фонди нада­ють позички малим підприємствам, встановлюють їм пільгові умо­ви кредитування (субсидування).